код нормативного акта:
21573/2002

ЗАКОН УКРАЇНИ

327 Про вищу освiту

Цей Закон спрямований на врегулювання суспiльних вiдносин у галузi навчання, виховання, професiйної пiдготовки громадян України. Вiн встановлює правовi, органiзацiйнi, фiнансовi та iншi засади функцiонування системи вищої освiти, створює умови для самореалiзацiї особистостi, забезпечення потреб суспiльства i держави у квалiфiкованих фахiвцях.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основнi термiни та їх визначення

У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються у такому значеннi:

вища освiта — рiвень освiти, який здобувається особою у вищому навчальному закладi в результатi послiдовного, системного та цiлеспрямованого процесу засвоєння змiсту навчання, який ґрунтується на повнiй загальнiй середнiй освiтi й завершується здобуттям певної квалiфiкацiї за пiдсумками державної атестацiї;

змiст вищої освiти — обумовлена цiлями та потребами суспiльства система знань, умiнь i навичок, професiйних, свiтоглядних i громадянських якостей, що має бути сформована в процесi навчання з урахуванням перспектив розвитку суспiльства, науки, технiки, технологiй, культури та мистецтва;

змiст навчання — структура, змiст i обсяг навчальної iнформацiї, засвоєння якої забезпечує особi можливiсть здобуття вищої освiти i певної квалiфiкацiї;

державна атестацiя осiб, якi закiнчують вищi навчальнi заклади — встановлення вiдповiдностi рiвня якостi отриманої ними вищої освiти вимогам стандартiв вищої освiти по закiнченнi навчання за напрямом, спецiальнiстю;

нормативний термiн навчання — термiн навчання за денною (очною) формою, необхiдний для засвоєння особою нормативної та вибiркової частин змiсту навчання i встановлений стандартом вищої освiти;

стандарт вищої освiти — сукупнiсть норм, якi визначають змiст вищої освiти, змiст навчання, засiб дiагностики якостi вищої освiти та нормативний термiн навчання;

освiтнiй рiвень вищої освiти — характеристика вищої освiти за ознаками ступеня сформованостi iнтелектуальних якостей особи, достатнiх для здобуття квалiфiкацiї, яка вiдповiдає певному освiтньо-квалiфiкацiйному рiвню;

освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти — характеристика вищої освiти за ознаками ступеня сформованостi знань, умiнь та навичок особи, що забезпечують її здатнiсть виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рiвня професiйної дiяльностi;

рiвень професiйної дiяльностi — характеристика професiйної дiяльностi за ознаками певної сукупностi професiйних завдань та обов’язкiв (робiт), якi виконує фахiвець;

професiйна пiдготовка — здобуття квалiфiкацiї за вiдповiдним напрямом пiдготовки або спецiальнiстю;

вищий навчальний заклад — освiтнiй, освiтньо-науковий заклад, який заснований i дiє вiдповiдно до законодавства про освiту, реалiзує вiдповiдно до наданої лiцензiї освiтньо-професiйнi програми вищої освiти за певними освiтнiми та освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями, забезпечує навчання, виховання та професiйну пiдготовку осiб вiдповiдно до їх покликання, iнтересiв, здiбностей та нормативних вимог у галузi вищої освiти, а також здiйснює наукову та науково-технiчну дiяльнiсть;

вищий навчальний заклад державної форми власностi — вищий навчальний заклад, заснований державою, що фiнансується з державного бюджету i пiдпорядковується вiдповiдному центральному органу виконавчої влади;

вищий навчальний заклад, що перебуває у власностi Автономної Республiки Крим,— вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республiки Крим, що фiнансується з бюджету Автономної Республiки Крим i пiдпорядкований органам влади Автономної Республiки Крим;

вищий навчальний заклад комунальної форми власностi — вищий навчальний заклад, заснований мiсцевими органами влади, що фiнансується з мiсцевого бюджету i пiдпорядкований мiсцевим органам влади;

вищий навчальний заклад приватної форми власностi — вищий навчальний заклад, заснований на приватнiй власностi i пiдпорядкований власнику (власникам);

освiтня дiяльнiсть — дiяльнiсть, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освiти, з видачею вiдповiдного документа;

лiцензування — процедура визнання спроможностi вищого навчального закладу певного типу розпочати освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї, вiдповiдно до вимог стандартiв вищої освiти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матерiально-технiчного забезпечення;

лiцензований напрям — напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї;

лiцензована спецiальнiсть — спецiальнiсть вiдповiдного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї;

акредитацiя — процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї, вiдповiдно до вимог стандартiв вищої освiти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матерiально-технiчного забезпечення;

рiвень акредитацiї — рiвень спроможностi вищого навчального закладу певного типу провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї;

акредитований напрям — напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї;

акредитована спецiальнiсть — спецiальнiсть вiдповiдного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї;

акредитований вищий навчальний заклад — вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям вищої освiти та квалiфiкацiї, за напрямами i спецiальностями вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв, не менше двох третин з яких є акредитованими;

якiсть вищої освiти — сукупнiсть якостей особи з вищою освiтою, що вiдображає її професiйну компетентнiсть, цiннiсну орiєнтацiю, соцiальну спрямованiсть i обумовлює здатнiсть задовольняти як особистi духовнi i матерiальнi потреби, так i потреби суспiльства;

якiсть освiтньої дiяльностi — сукупнiсть характеристик системи вищої освiти та її складових, яка визначає її здатнiсть задовольняти встановленi i передбаченi потреби окремої особи або (та) суспiльства.

Стаття 2. Законодавство України про вищу освiту

Законодавство України про вищу освiту базується на Конституцiї України i складається з законiв України “Про освiту”, “Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть”, цього Закону та iнших нормативно-правових актiв, прийнятих вiдповiдно до нього.

Якщо мiжнародними договорами України, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством про вищу освiту, то застосовуються правила мiжнародних договорiв.

Стаття 3. Державна полiтика у галузi вищої освiти

1. Державна полiтика у галузi вищої освiти визначається Верховною Радою України.

2. Державна полiтика у галузi вищої освiти ґрунтується на принципах:

доступностi та конкурсностi здобуття вищої освiти кожним громадянином України;

незалежностi здобуття вищої освiти вiд впливу полiтичних партiй, громадських i релiгiйних органiзацiй;

iнтеграцiї системи вищої освiти України у свiтову систему вищої освiти при збереженнi i розвитку досягнень та традицiй української вищої школи;

наступностi процесу здобуття вищої освiти;

державної пiдтримки пiдготовки фахiвцiв для прiоритетних напрямiв фундаментальних i прикладних наукових дослiджень;

гласностi при формуваннi структури та обсягiв освiтньої та професiйної пiдготовки фахiвцiв.

3. Реалiзацiя державної полiтики у галузi вищої освiти забезпечується шляхом:

збереження i розвитку системи вищої освiти та пiдвищення її якостi;

пiдвищення рiвня освiченостi громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освiти;

створення та забезпечення рiвних умов доступностi до вищої освiти;

надання цiльових, пiльгових державних кредитiв особам для здобуття вищої освiти у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України;

забезпечення збалансованої структури та обсягiв пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою, що здiйснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власностi, за кошти вiдповiдних бюджетiв, фiзичних i юридичних осiб, з урахуванням потреб особи, а також iнтересiв держави та територiальних громад;

надання особам, якi навчаються у вищих навчальних закладах, пiльг та соцiальних гарантiй у порядку, встановленому законодавством;

належної пiдтримки пiдготовки фахiвцiв з числа iнвалiдiв на основi спецiальних освiтнiх технологiй.

Стаття 4. Право громадян на вищу освiту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освiти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освiту в державних i комунальних вищих навчальних закладах на конкурснiй основi в межах стандартiв вищої освiти, якщо певний освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень громадянин здобуває вперше. Вони вiльнi у виборi форми здобуття вищої освiти, вищого навчального закладу, напряму пiдготовки i спецiальностi.

2. Iноземцi та особи без громадянства, якi перебувають в Українi на законних пiдставах, мають право на здобуття вищої освiти, крiм права на здобуття вищої освiти за рахунок коштiв Державного бюджету України, мiсцевих бюджетiв, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах

Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається вiдповiдно до Конституцiї України та закону України про мови.

Роздiл II. СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВIТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВIТУ

Стаття 6. Структура вищої освiти

1. До структури вищої освiти входять освiтнi й освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi:

1) освiтнi рiвнi:

неповна вища освiта;

базова вища освiта;

повна вища освiта;

2) освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi:

молодший спецiалiст;

бакалавр;

спецiалiст, магiстр.

2. У вищих навчальних закладах пiдготовка за напрямами i спецiальностями фахiвцiв всiх освiтнiх та освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв здiйснюється за вiдповiдними освiтньо-професiйними програмами ступенево або неперервно залежно вiд вимог до рiвня оволодiння певною сукупнiстю умiнь та навичок, необхiдних для майбутньої професiйної дiяльностi.

Стаття 7. Освiтнi рiвнi вищої освiти

1. Неповна вища освiта — освiтнiй рiвень вищої освiти особи, який характеризує сформованiсть її iнтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистостi i є достатнiми для здобуття нею квалiфiкацiй за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем молодшого спецiалiста.

2. Базова вища освiта — освiтнiй рiвень вищої освiти особи, який характеризує сформованiсть її iнтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистостi i є достатнiми для здобуття нею квалiфiкацiй за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем бакалавра.

3. Повна вища освiта — освiтнiй рiвень вищої освiти особи, який характеризує сформованiсть її iнтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистостi i є достатнiми для здобуття нею квалiфiкацiй за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем спецiалiста або магiстра.

4. Вищу освiту мають особи, якi завершили навчання у вищих навчальних закладах, успiшно пройшли державну атестацiю вiдповiдно до стандартiв вищої освiти i отримали вiдповiдний документ про вищу освiту державного зразка.

Державна атестацiя осiб, якi закiнчують вищi навчальнi заклади усiх форм власностi, здiйснюється державною екзаменацiйною комiсiєю. Положення про державну екзаменацiйну комiсiю затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Стаття 8. Освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi вищої освiти

1. Молодший спецiалiст — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi повної загальної середньої освiти здобула неповну вищу освiту, спецiальнi умiння та знання, достатнi для здiйснення виробничих функцiй певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.

Особи, якi мають базову загальну середню освiту, можуть одночасно навчатися за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки молодшого спецiалiста i здобувати повну загальну середню освiту.

2. Бакалавр — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi повної загальної середньої освiти здобула базову вищу освiту, фундаментальнi i спецiальнi умiння та знання щодо узагальненого об’єкта працi (дiяльностi), достатнi для виконання завдань та обов’язкiв (робiт) певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.

Пiдготовка фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра може здiйснюватися на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спецiалiста.

Особи, якi в перiод навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого — четвертого рiвнiв акредитацiї припинили подальше навчання, мають право за iндивiдуальною програмою здобути освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень молодшого спецiалiста за однiєю iз спецiальностей, вiдповiдних напряму пiдготовки бакалавра, у тому самому або iншому акредитованому вищому навчальному закладi.

3. Спецiалiст — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра здобула повну вищу освiту, спецiальнi умiння та знання, достатнi для виконання завдань та обов’язкiв (робiт) певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.

4. Магiстр — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра здобула повну вищу освiту, спецiальнi умiння та знання, достатнi для виконання професiйних завдань та обов’язкiв (робiт) iнновацiйного характеру певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.

Пiдготовка фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня магiстра може здiйснюватися на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня спецiалiста.

Особи, якi в перiод навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки магiстра припинили подальше навчання, мають право за iндивiдуальною програмою здобути освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень спецiалiста за такою ж або спорiдненою спецiальнiстю у тому самому або iншому акредитованому вищому навчальному закладi.

5. Пiдготовка фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв спецiалiста та магiстра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здiйснюватися на основi повної загальної середньої освiти.

Стаття 9. Документи про вищу освiту

1. Встановлюються такi види документiв, якi засвiдчують здобуття особою вищої освiти та квалiфiкацiї за певними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями:

диплом молодшого спецiалiста;

диплом бакалавра;

диплом спецiалiста;

диплом магiстра.

Зразки документiв про вищу освiту затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Вищий навчальний заклад має право видавати документ про вищу освiту державного зразка тiльки з акредитованого напряму (спецiальностi).

Для осiб, якi навчалися за кошти державного бюджету, документи про вищу освiту виготовляються та видаються за рахунок коштiв Державного бюджету України.

2. Особи, вiдрахованi iз вищого навчального закладу до завершення навчання за освiтньо-професiйними програмами, отримують академiчнi довiдки встановленого спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки зразка.

Стаття 10. Пiслядипломна освiта

1. Пiслядипломна освiта — спецiалiзоване вдосконалення освiти та професiйної пiдготовки особи шляхом поглиблення, розширення i оновлення її професiйних знань, умiнь i навичок або отримання iншої спецiальностi на основi здобутого ранiше освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня та практичного досвiду.

Пiслядипломна освiта створює умови для безперервностi та наступностi освiти i включає:

перепiдготовку — отримання iншої спецiальностi на основi здобутого ранiше освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня та практичного досвiду;

спецiалiзацiю — набуття особою здатностей виконувати окремi завдання та обов’язки, якi мають особливостi, в межах спецiальностi;

розширення профiлю (пiдвищення квалiфiкацiї) — набуття особою здатностей виконувати додатковi завдання та обов’язки в межах спецiальностi;

стажування — набуття особою досвiду виконання завдань та обов’язкiв певної спецiальностi.

Особа, яка пройшла перепiдготовку i успiшно пройшла державну атестацiю, отримує вiдповiдний документ про вищу освiту.

Особа, яка успiшно пройшла стажування або спецiалiзацiю чи розширила профiль (пiдвищила квалiфiкацiю), отримує вiдповiдний документ про пiслядипломну освiту.

Зразки документiв про пiслядипломну освiту затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

2. Пiслядипломна освiта здiйснюється вищими навчальними закладами пiслядипломної освiти або структурними пiдроздiлами вищих навчальних закладiв вiдповiдного рiвня акредитацiї, в тому числi на пiдставi укладених договорiв.

Роздiл III. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВIТИ

Стаття 11. Система стандартiв вищої освiти

1. Систему стандартiв вищої освiти складають державний стандарт вищої освiти, галузевi стандарти вищої освiти та стандарти вищої освiти вищих навчальних закладiв.

Стандарти вищої освiти є основою оцiнки якостi вищої освiти та професiйної пiдготовки, а також якостi освiтньої дiяльностi вищих навчальних закладiв незалежно вiд їх типiв, рiвнiв акредитацiї та форм навчання.

2. Державний стандарт вищої освiти мiстить складовi:

перелiк квалiфiкацiй за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями;

перелiк напрямiв та спецiальностей, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв у вищих навчальних закладах за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями;

вимоги до освiтнiх рiвнiв вищої освiти;

вимоги до освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв вищої освiти.

3. Галузевi стандарти вищої освiти мiстять складовi:

освiтньо-квалiфiкацiйнi характеристики випускникiв вищих навчальних закладiв;

освiтньо-професiйнi програми пiдготовки;

засоби дiагностики якостi вищої освiти.

4. Стандарти вищої освiти вищих навчальних закладiв мiстять складовi:

перелiк спецiалiзацiй за спецiальностями;

варiативнi частини освiтньо-квалiфiкацiйних характеристик випускникiв вищих навчальних закладiв;

варiативнi частини освiтньо-професiйних програм пiдготовки;

варiативнi частини засобiв дiагностики якостi вищої освiти;

навчальнi плани;

програми навчальних дисциплiн.

5. Порядок розроблення стандартiв вищої освiти та внесення змiн до них, а також здiйснення контролю за їх дотриманням визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 12. Державний стандарт вищої освiти

1. Перелiк квалiфiкацiй за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями мiстить перелiк назв квалiфiкацiй, якi визначаються через професiйнi назви робiт, що мають виконувати фахiвцi певного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня на первинних посадах.

2. Перелiк напрямiв та спецiальностей, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв у вищих навчальних закладах за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями, мiстить перелiк назв напрямiв, що вiдображають спорiднений змiст вищої освiти i професiйної пiдготовки, та перелiк назв спецiальностей, що вiдображають неповторюванi узагальненi об’єкти дiяльностi або виробничi функцiї та предмети дiяльностi.

3. Вимоги до освiтнiх рiвнiв вищої освiти мiстять вимоги до рiвня сформованостi у особи соцiальних i громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професiйної дiяльностi, а також вимоги до формування у неї патрiотизму до України та до знання української мови.

4. Вимоги до освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв вищої освiти мiстять вимоги до професiйної пiдготовки фахiвцiв з урахуванням суспiльного подiлу працi.

5. Перелiк квалiфiкацiй за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями, вимоги до освiтнiх та освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв вищої освiти затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки, погодженим iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики.

Перелiк напрямiв та спецiальностей, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв у вищих навчальних закладах за вiдповiдними освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями, затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Стаття 13. Галузевi стандарти вищої освiти

1. Освiтньо-квалiфiкацiйна характеристика випускника вищого навчального закладу вiдображає цiлi вищої освiти та професiйної пiдготовки, визначає мiсце фахiвця в структурi галузей економiки держави i вимоги до його компетентностi, iнших соцiально важливих якостей, систему виробничих функцiй i типових завдань дiяльностi й умiнь для їх реалiзацiї.

Освiтньо-квалiфiкацiйнi характеристики випускникiв вищих навчальних закладiв затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики.

2. Освiтньо-професiйна програма пiдготовки визначає нормативний термiн та нормативну частину змiсту навчання за певним напрямом або спецiальнiстю вiдповiдного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, встановлює вимоги до змiсту, обсягу та рiвня освiти й професiйної пiдготовки фахiвця.

Освiтньо-професiйнi програми пiдготовки затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Нормативний термiн навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки встановлюється вiдповiдно до визначеного рiвня професiйної дiяльностi.

Нормативний термiн навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки молодшого спецiалiста для осiб, якi мають повну загальну середню освiту та освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень квалiфiкованого робiтника за спорiдненою професiєю, зменшується на один рiк.

Нормативний термiн навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки бакалавра для осiб, якi мають освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень молодшого спецiалiста за вiдповiдною до напряму пiдготовки бакалавра спецiальнiстю, може зменшуватися до двох рокiв.

Нормативний термiн навчання за освiтньо-професiйною програмою пiдготовки магiстра для осiб, якi мають освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень спецiалiста за вiдповiдною спецiальнiстю, не може перевищувати одного року.

Нормативний термiн навчання фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв спецiалiста та магiстра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається вiдповiдним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Якщо вищий навчальний заклад має вiдповiднi угоди з навчальними закладами iноземних держав, що передбачають взаємовизнання документiв про вищу освiту за умови iнших термiнiв навчання, такi термiни можуть бути встановленi вiдповiдним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

3. Засоби дiагностики якостi вищої освiти визначають стандартизованi методики, якi призначенi для кiлькiсного та якiсного оцiнювання досягнутого особою рiвня сформованостi знань, умiнь i навичок, професiйних, свiтоглядних та громадянських якостей.

Засоби дiагностики якостi вищої освiти використовуються для встановлення вiдповiдностi рiвня якостi вищої освiти вимогам стандартiв вищої освiти i затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Стаття 14. Стандарти вищої освiти вищих навчальних закладiв

1. Вищi навчальнi заклади визначають спецiалiзацiї за спецiальностями, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв молодшого спецiалiста, спецiалiста та магiстра. Назви спецiалiзацiй за спецiальностями вiдображають вiдмiнностi у засобах, умовах та продуктах дiяльностi в межах спецiальностi.

2. Варiативнi частини освiтньо-квалiфiкацiйних характеристик випускникiв вищих навчальних закладiв, освiтньо-професiйних програм пiдготовки та засобiв дiагностики якостi вищої освiти забезпечують пiдготовку фахiвцiв за спецiалiзацiями за спецiальностями з урахуванням особливостей суспiльного подiлу працi в Українi та мобiльностi системи освiти щодо задоволення вимог ринку працi.

Змiст варiативних частин освiтньо-квалiфiкацiйних характеристик випускникiв вищих навчальних закладiв, освiтньо-професiйних програм пiдготовки, засобiв дiагностики якостi вищої освiти, навчальних планiв, програм навчальних дисциплiн визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

3. Навчальнi плани визначають графiк навчального процесу, перелiк, послiдовнiсть та час вивчення навчальних дисциплiн, форми навчальних занять та термiни їх проведення, а також форми проведення пiдсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплiн визначають їх iнформацiйний обсяг, рiвень сформованостi вмiнь та знань, перелiк рекомендованих пiдручникiв, iнших методичних та дидактичних матерiалiв, критерiї успiшностi навчання та засоби дiагностики успiшностi навчання.

5. Навчальнi плани та програми навчальних дисциплiн розробляються вищим навчальним закладом вiдповiдно до освiтньо-професiйних програм пiдготовки i затверджуються керiвником вищого навчального закладу.

Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освiти

Науково-методичне забезпечення вищої освiти здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки, iншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Науково-методичне забезпечення вищої освiти включає пiдготовку навчальної i наукової лiтератури та забезпечення нею вищих навчальних закладiв. Пiдготовка та забезпечення вищих навчальних закладiв навчально-методичною документацiєю повинна вiдповiдати змiсту навчання, визначеному стандартами вищої освiти.

Роздiл IV. УПРАВЛIННЯ У ГАЛУЗI ВИЩОЇ ОСВIТИ

Стаття 16. Система вищої освiти

Систему вищої освiти складають:

вищi навчальнi заклади всiх форм власностi;

iншi юридичнi особи, що надають освiтнi послуги у галузi вищої освiти;

органи, якi здiйснюють управлiння у галузi вищої освiти.

Стаття 17. Управлiння у галузi вищої освiти

Кабiнет Мiнiстрiв України через систему органiв виконавчої влади:

здiйснює державну полiтику у галузi вищої освiти;

органiзує розроблення та здiйснення вiдповiдних загальнодержавних та iнших програм;

у межах своїх повноважень видає нормативно-правовi акти з питань вищої освiти;

забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освiту.

Управлiння у галузi вищої освiти у межах їх компетенцiї здiйснюється:

спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки;

iншими центральними органами виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади;

Вищою атестацiйною комiсiєю України;

органами влади Автономної Республiки Крим;

органами мiсцевого самоврядування;

власниками вищих навчальних закладiв;

органами громадського самоврядування.

Стаття 18. Повноваження спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади

1. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки:

здiйснює аналiтично-прогнозтичну дiяльнiсть у галузi вищої освiти, визначає тенденцiї її розвитку, вплив демографiчної, етнiчної, соцiально-економiчної ситуацiї, iнфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку працi на стан вищої освiти, формує напрями взаємодiї з iншими ланками освiти, стратегiчнi напрями розвитку вищої освiти вiдповiдно до науково-технiчного прогресу та iнших факторiв, узагальнює свiтовий i вiтчизняний досвiд розвитку вищої освiти;

бере участь у формуваннi державної полiтики у галузi вищої освiти, науки, професiйної пiдготовки кадрiв;

розробляє програми розвитку вищої освiти, стандарти вищої освiти;

визначає нормативи матерiально-технiчного, фiнансового забезпечення вищих навчальних закладiв;

здiйснює навчально-методичне керiвництво, контроль за дотриманням вимог стандартiв вищої освiти, державне iнспектування;

здiйснює мiжнародне спiвробiтництво з питань, що належать до його компетенцiї;

здiйснює лiцензування та акредитацiю вищих навчальних закладiв незалежно вiд форм власностi та пiдпорядкування, видає їм лiцензiї, сертифiкати;

здiйснює встановлення вiдповiдностi документiв про вищу освiту та вченi звання;

формує i розмiщує державне замовлення на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою;

сприяє працевлаштуванню випускникiв вищих навчальних закладiв;

затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладiв;

затверджує статути пiдпорядкованих йому вищих навчальних закладiв та вищих навчальних закладiв приватної форми власностi;

погоджує статути вищих навчальних закладiв державної форми власностi, пiдпорядкованих iншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладiв, що перебувають у власностi Автономної Республiки Крим, та вищих навчальних закладiв комунальної форми власностi;

органiзовує вибори, затверджує та звiльняє з посад керiвникiв пiдпорядкованих йому вищих навчальних закладiв;

погоджує затвердження на посаду керiвникiв вищих навчальних закладiв комунальної i приватної форм власностi;

органiзовує атестацiю педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв щодо присвоєння їм квалiфiкацiйних категорiй, педагогiчних та вчених звань;

разом з iншими центральними органами виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, органами влади Автономної Республiки Крим, мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади комунальної форми власностi, забезпечує реалiзацiю державної полiтики у галузi вищої освiти i здiйснює контроль за втiленням державної полiтики у галузi вищої освiти, дотриманням нормативно-правових актiв про вищу освiту в усiх вищих навчальних закладах незалежно вiд форми власностi i пiдпорядкування;

здiйснює iншi повноваження, передбаченi законом.

2. Iншi центральнi органи виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, спiльно iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки:

беруть участь у здiйсненнi державної полiтики у галузi вищої освiти, науки, професiйної пiдготовки кадрiв;

беруть участь у здiйсненнi лiцензування та акредитацiї вищих навчальних закладiв;

сприяють працевлаштуванню випускникiв пiдпорядкованих їм вищих навчальних закладiв;

здiйснюють контрольнi функцiї за дотриманням вимог щодо якостi вищої освiти;

органiзовують вибори, затверджують та звiльняють з посади керiвникiв вищих навчальних закладiв;

затверджують за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки статути пiдпорядкованих їм вищих навчальних закладiв;

здiйснюють iншi повноваження, передбаченi законом.

3. Акти спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки, прийнятi у межах його повноважень, є обов’язковими для iнших центральних органiв виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, органiв влади Автономної Республiки Крим, мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування, вищих навчальних закладiв незалежно вiд форм власностi.

Стаття 19. Повноваження Вищої атестацiйної комiсiї України

1. Вища атестацiйна комiсiя України забезпечує виконання державних вимог при атестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї.

Вища атестацiйна комiсiя України:

формує мережу спецiалiзованих вчених рад та контролює їх дiяльнiсть;

формує нормативнi та методичнi засади дiяльностi спецiалiзованих вчених рад;

розробляє i затверджує вимоги до рiвня наукової квалiфiкацiї здобувачiв наукових ступенiв, вченого звання старшого наукового спiвробiтника та встановлює критерiї атестацiї наукових кадрiв вищої квалiфiкацiї;

забезпечує єднiсть вимог до рiвня наукової квалiфiкацiї осiб, якi здобувають науковий ступiнь кандидата або доктора наук i вчене звання старшого наукового спiвробiтника;

формує мережу експертних рад;

проводить експертизу дисертацiй для здобуття наукових ступенiв та атестацiйних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового спiвробiтника;

затверджує рiшення спецiалiзованих вчених рад про присудження наукових ступенiв i рiшення вчених (наукових, науково-технiчних, технiчних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового спiвробiтника, а також скасовує їх у разi невиконання державних вимог при атестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї;

вирiшує в установленому порядку питання переатестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї, позбавлення наукових ступенiв i вченого звання старшого наукового спiвробiтника, оформлення й видачi дипломiв i атестатiв, а також розглядає апеляцiї;

присвоює вчене звання старшого наукового спiвробiтника;

здiйснює спiвробiтництво з державними органами iнших країн з питань, що належать до компетенцiї Вищої атестацiйної комiсiї України;

вирiшує в установленому порядку питання взаємовизнання документiв про присудження наукових ступенiв та присвоєння вченого звання старшого наукового спiвробiтника;

здiйснює iншi повноваження, передбаченi законом.

2. Акти Вищої атестацiйної комiсiї України, прийнятi в межах її повноважень, є обов’язковими для мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчої влади, установ, в системi яких створено спецiалiзованi вченi ради по присудженню наукових ступенiв кандидата i доктора наук та дiють вченi (науковi, науково-технiчнi, технiчнi) ради, що приймають рiшення про присвоєння вченого звання старшого наукового спiвробiтника.

Стаття 20. Повноваження органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади

Органи влади Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, в межах своєї компетенцiї:

забезпечують виконання державних програм у галузi вищої освiти;

вивчають потребу у фахiвцях на мiсцях i вносять спецiально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики, економiки, освiти i науки та iншим центральним органам виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, пропозицiї щодо обсягiв державного замовлення на пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв;

подають до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки пропозицiї щодо формування мережi вищих навчальних закладiв;

сприяють працевлаштуванню випускникiв пiдпорядкованих їм вищих навчальних закладiв, їх соцiальному захисту;

залучають у порядку, передбаченому законом, пiдприємства, установи, органiзацiї (за їх згодою) до вирiшення проблем розвитку вищої освiти.

Стаття 21. Повноваження власника (власникiв) вищого навчального закладу

1. Повноваження власника (власникiв) щодо управлiння вищим навчальним закладом визначаються в межах законiв статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:

розробляє статут вищого навчального закладу;

органiзовує лiцензування вищого навчального закладу;

призначає керiвника вищого навчального закладу на умовах контракту вiдповiдно до цього Закону;

здiйснює контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю вищого навчального закладу;

здiйснює контроль за дотриманням умов, передбачених рiшенням про заснування вищого навчального закладу;

приймає рiшення про реорганiзацiю або лiквiдацiю вищого навчального закладу;

здiйснює iншi повноваження, передбаченi законом.

2. Власник (власники) здiйснює (здiйснюють) права, передбаченi частиною першою цiєї статтi, щодо управлiння вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керiвниковi або вищому колегiальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Роздiл V. ВИЩI НАВЧАЛЬНI ЗАКЛАДИ

Стаття 22. Мета i головнi завдання дiяльностi вищого навчального закладу

1. Основною метою дiяльностi вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхiдних для отримання особою вищої освiти, пiдготовка фахiвцiв для потреб України.

2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:

здiйснення освiтньої дiяльностi певного напряму, яка забезпечує пiдготовку фахiвцiв вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв i вiдповiдає стандартам вищої освiти;

здiйснення наукової i науково-технiчної (для вищих навчальних закладiв третього i четвертого рiвнiв акредитацiї), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої дiяльностi;

забезпечення виконання державного замовлення та угод на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою;

здiйснення пiдготовки наукових i науково-педагогiчних кадрiв та їх атестацiя в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рiвнiв акредитацiї;

вивчення попиту на окремi спецiальностi на ринку працi i сприяння працевлаштуванню випускникiв;

забезпечення культурного i духовного розвитку особистостi, виховання осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, в дусi українського патрiотизму i поваги до Конституцiї України;

пiдвищення освiтньо-культурного рiвня громадян.

Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу

1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має вiдокремлене майно, може вiд свого iменi набувати майнових i особистих немайнових прав i мати обов’язки, бути позивачем i вiдповiдачем у судi.

2. Вищий навчальний заклад згiдно iз законом може виступати засновником (спiвзасновником) iнших юридичних осiб, що здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до напрямiв навчально-науково-виробничої дiяльностi вищого навчального закладу.

3. Акредитованi вищi навчальнi заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальнi та навчально-науково-виробничi комплекси, якi є добровiльними об’єднаннями. Всi учасники комплексу зберiгають статус юридичних осiб.

4. У вищих навчальних закладах державної i комунальної форм власностi кiлькiсть студентiв, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше нiж 51 вiдсоток вiд загальної кiлькостi студентiв, прийнятих на навчання на перший курс.

Стаття 24. Рiвнi акредитацiї вищих навчальних закладiв

Встановлюються такi рiвнi акредитацiї вищих навчальних закладiв:

вищий навчальний заклад першого рiвня акредитацiї — вищий навчальний заклад, у якому здiйснюється пiдготовка фахiвцiв за спецiальностями освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спецiалiста;

вищий навчальний заклад другого рiвня акредитацiї — вищий навчальний заклад, у якому здiйснюється пiдготовка фахiвцiв за спецiальностями освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спецiалiста та за напрямами пiдготовки освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра;

вищий навчальний заклад третього рiвня акредитацiї — вищий навчальний заклад, у якому здiйснюється пiдготовка фахiвцiв за напрямами освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра, спецiальностями освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня спецiалiста, а також за окремими спецiальностями освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня магiстра;

вищий навчальний заклад четвертого рiвня акредитацiї — вищий навчальний заклад, у якому здiйснюється пiдготовка фахiвцiв за напрямами освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра, спецiальностями освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв спецiалiста, магiстра.

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладiв

Вiдповiдно до iснуючих напрямiв освiтньої дiяльностi в Українi дiють вищi навчальнi заклади таких типiв:

1) унiверситет — багатопрофiльний вищий навчальний заклад четвертого рiвня акредитацiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї широкого спектра природничих, гуманiтарних, технiчних, економiчних та iнших напрямiв науки, технiки, культури i мистецтв, проводить фундаментальнi та прикладнi науковi дослiдження, є провiдним науково-методичним центром, має розвинуту iнфраструктуру навчальних, наукових i науково-виробничих пiдроздiлiв, вiдповiдний рiвень кадрового i матерiально-технiчного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здiйснює культурно-просвiтницьку дiяльнiсть.

Можуть створюватися класичнi та профiльнi (технiчнi, технологiчнi, економiчнi, педагогiчнi, медичнi, аграрнi, мистецькi, культурологiчнi тощо) унiверситети;

2) академiя — вищий навчальний заклад четвертого рiвня акредитацiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї у певнiй галузi науки, виробництва, освiти, культури i мистецтва, проводить фундаментальнi та прикладнi науковi дослiдження, є провiдним науково-методичним центром у сферi своєї дiяльностi i має вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;

3) iнститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рiвня акредитацiї або структурний пiдроздiл унiверситету, академiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї у певнiй галузi науки, виробництва, освiти, культури i мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу дiяльнiсть i має вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;

4) консерваторiя (музична академiя) — вищий навчальний заклад третього або четвертого рiвня акредитацiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї у галузi культури i мистецтва — музичних виконавцiв, композиторiв, музикознавцiв, викладачiв музичних дисциплiн, проводить науковi дослiдження, є провiдним центром у сферi своєї дiяльностi i має вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;

5) коледж — вищий навчальний заклад другого рiвня акредитацiї або структурний пiдроздiл вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї у спорiднених напрямах пiдготовки (якщо є структурним пiдроздiлом вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кiлькома спорiдненими спецiальностями i має вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення;

6) технiкум (училище) — вищий навчальний заклад першого рiвня акредитацiї або структурний пiдроздiл вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї, який провадить освiтню дiяльнiсть, пов’язану iз здобуттям певної вищої освiти та квалiфiкацiї за кiлькома спорiдненими спецiальностями, i має вiдповiдний рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення.

Стаття 26. Нацiональний вищий навчальний заклад

Державному вищому навчальному закладу четвертого рiвня акредитацiї вiдповiдно до законодавства може бути надано статус нацiонального.

Нацiональному вищому навчальному закладу за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України може бути надано повноваження:

укладати державнi контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;

приймати рiшення про створення, реорганiзацiю, лiквiдацiю пiдприємств, установ, органiзацiй, структурних пiдроздiлiв вищого навчального закладу;

вносити пропозицiї щодо передачi об’єктiв вищого навчального закладу до сфери управлiння iнших органiв, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власнiсть та передачi об’єктiв комунальної власностi у державну власнiсть i вiднесення їх до майна вищого навчального закладу;

виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;

встановлювати i присвоювати вченi звання доцента чи професора вищого навчального закладу;

визначати та встановлювати власнi форми морального та матерiального заохочення працiвникiв вищого навчального закладу.

У своїй дiяльностi нацiональний вищий навчальний заклад керується цим Законом.

Стаття 27. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищого навчального закладу

1. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї державної форми власностi здiйснюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищих навчальних закладiв першого i другого рiвнiв акредитацiї державної форми власностi здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки та iншими центральними органами виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади.

Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищих навчальних закладiв, що перебувають у власностi Автономної Республiки Крим, здiйснюється органами влади Автономної Республiки Крим.

Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищих навчальних закладiв комунальної форми власностi здiйснюється органами мiсцевого самоврядування.

Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя вищих навчальних закладiв приватної форми власностi здiйснюється їх власником (власниками).

2. Вищi навчальнi заклади четвертого рiвня акредитацiї вiдповiдно до законодавства iноземних держав та за згодою спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки можуть створювати за кордоном свої структурнi пiдроздiли.

Вищi навчальнi заклади iноземних держав можуть з дозволу спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки створювати свої структурнi пiдроздiли на територiї України.

Створення в Українi вищих навчальних закладiв за участю iноземних фiзичних та юридичних осiб здiйснюється вiдповiдно до мiжнародних угод, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

3. Мережа вищих навчальних закладiв державної i комунальної форм власностi визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до соцiально-економiчних та культурно-освiтнiх потреб у них.

4. Вищий навчальний заклад дiє на пiдставi власного статуту.

Статут вищого навчального закладу має мiстити:

повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рiшення про створення;

права та обов’язки власника (власникiв);

обсяг цивiльної правоздатностi вищого навчального закладу;

обсяг основних засобiв (розмiр статутного фонду), наданих власником (власниками);

порядок утворення, дiяльностi та повноваження органiв управлiння вищим навчальним закладом, права та обов’язки керiвника;

порядок обрання представникiв до органiв громадського самоврядування;

джерела надходження та порядок використання коштiв та iншого майна вищого навчального закладу;

порядок звiтностi, контролю за здiйсненням фiнансово-господарської дiяльностi;

концепцiю освiтньої дiяльностi;

порядок внесення змiн до статуту вищого навчального закладу;

порядок реорганiзацiї та лiквiдацiї вищого навчального закладу.

Стаття 28. Лiцензування освiтньої дiяльностi, акредитацiя напрямiв, спецiальностей та вищих навчальних закладiв

1. Освiтня дiяльнiсть на територiї України здiйснюється вищими навчальними закладами на пiдставi лiцензiй, якi видаються у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

У лiцензiях на освiтню дiяльнiсть зазначаються назва напряму, спецiальностi, освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень та обсяги пiдготовки, термiн дiї лiцензiї, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його вiдокремленi структурнi пiдроздiли (фiлiї) та їх юридичнi адреси.

Лiцензування освiтньої дiяльностi вищих навчальних закладiв здiйснюється перед початком пiдготовки фахiвцiв за напрямом, спецiальнiстю спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки шляхом проведення лiцензiйної експертизи.

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки на пiдставi заяви вищого навчального закладу про проведення лiцензiйної експертизи у двомiсячний термiн приймає рiшення про видачу лiцензiї або про вiдмову у її видачi.

Обов’язковою умовою видачi лiцензiї вищим навчальним закладам є наявнiсть у них необхiдної матерiально-технiчної, науково-методичної та iнформацiйної бази, бiблiотеки, науково-педагогiчних кадрiв за нормативами, що встановлюються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Вищому навчальному закладу, що успiшно пройшов лiцензiйну експертизу, видається лiцензiя на освiтню дiяльнiсть, як правило, на термiн завершення циклу пiдготовки фахiвцiв за напрямом, спецiальнiстю, але не менше нiж на три роки. Продовження термiну дiї лiцензiї здiйснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рiшення про лiквiдацiю вищого навчального закладу видана лiцензiя втрачає чиннiсть.

Вищi навчальнi заклади, що мають лiцензiї, вносяться спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки до Державного реєстру вищих навчальних закладiв.

2. За результатами акредитацiї напрямiв, спецiальностей та вищих навчальних закладiв видаються сертифiкати у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

У сертифiкатi про акредитацiю напряму або спецiальностi (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спецiальностi, освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень та обсяги пiдготовки, термiн дiї сертифiката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його вiдокремленi структурнi пiдроздiли (фiлiї) та їх юридичнi адреси.

У сертифiкатi про акредитацiю вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рiвень акредитацiї та термiн дiї сертифiката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його вiдокремленi структурнi пiдроздiли (фiлiї) та їх юридичнi адреси.

Акредитацiя напряму, спецiальностi та вищого навчального закладу здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки шляхом проведення акредитацiйної експертизи.

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки на пiдставi заяви вищого навчального закладу про проведення акредитацiйної експертизи приймає рiшення про видачу сертифiката про акредитацiю напряму, спецiальностi та вищого навчального закладу чи про вiдмову у його видачi.

Вищi навчальнi заклади, що успiшно пройшли акредитацiйну експертизу, отримують сертифiкат про акредитацiю напряму, спецiальностi або вищого навчального закладу, термiн дiї якого не може перевищувати 10 рокiв. Продовження термiну дiї сертифiката здiйснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рiшення про лiквiдацiю вищого навчального закладу виданий сертифiкат втрачає чиннiсть.

3. Форми лiцензiй на освiтню дiяльнiсть та сертифiкатiв про акредитацiю напрямiв, спецiальностей та вищих навчальних закладiв, порядок їх оформлення, переоформлення, видачi, зберiгання та облiку затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

4. Лiцензiї на освiтню дiяльнiсть та сертифiкати про акредитацiю напрямiв, спецiальностей та вищих навчальних закладiв можуть бути анульованi вiдповiдно до закону.

Рiшення спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки з питань лiцензування та акредитацiї можуть бути оскарженi до суду.

Стаття 29. Принципи управлiння вищим навчальним закладом

1. Управлiння вищим навчальним закладом здiйснюється на основi принципiв:

автономiї та самоврядування;

розмежування прав, повноважень та вiдповiдальностi власника (власникiв), органiв управлiння вищою освiтою, керiвництва вищого навчального закладу та його структурних пiдроздiлiв;

поєднання колегiальних та єдиноначальних засад;

незалежностi вiд полiтичних партiй, громадських та релiгiйних органiзацiй.

2. Автономiя та самоврядування вищого навчального закладу реалiзуються вiдповiдно до законодавства i передбачають право:

самостiйно визначати форми навчання, форми та види органiзацiї навчального процесу;

приймати на роботу педагогiчних, науково-педагогiчних та iнших працiвникiв;

надавати додатковi освiтнi послуги;

самостiйно розробляти та запроваджувати власнi програми наукової i науково-виробничої дiяльностi;

створювати у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, iнститути, коледжi, технiкуми, факультети, вiддiлення, фiлiї, навчальнi, методичнi, науковi, науково-дослiднi центри та лабораторiї, конструкторськi та конструкторсько-технологiчнi бюро, територiально вiдокремленi та iншi структурнi пiдроздiли;

здiйснювати видавничу дiяльнiсть, розвивати власну полiграфiчну базу;

на пiдставi вiдповiдних угод провадити спiльну дiяльнiсть з iншими вищими навчальними закладами, пiдприємствами, установами та органiзацiями;

брати участь у роботi мiжнародних органiзацiй;

запроваджувати власну символiку та атрибутику;

звертатися з iнiцiативою до органiв управлiння вищою освiтою про внесення змiн до чинних або розроблення нових нормативно-правових актiв у галузi вищої освiти, а також брати участь у роботi над проектами щодо їх удосконалення;

користуватися земельними дiлянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Стаття 30. Структурнi пiдроздiли вищого навчального закладу

1. Структурнi пiдроздiли вищого навчального закладу створюються вiдповiдно до законодавства. Структурнi пiдроздiли можуть мати окремi права юридичної особи.

2. Структурними пiдроздiлами вищого навчального закладу третього i четвертого рiвнiв акредитацiї є кафедри, факультети, iнститути, фiлiї, бiблiотека тощо.

Кафедра — базовий структурний пiдроздiл вищого навчального закладу (його фiлiй, iнститутiв, факультетiв), що проводить навчально-виховну i методичну дiяльнiсть з однiєї або кiлькох спорiднених спецiальностей, спецiалiзацiй чи навчальних дисциплiн i здiйснює наукову, науково-дослiдну та науково-технiчну дiяльнiсть за певним напрямом. Кафедра створюється рiшенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше нiж п’ять науково-педагогiчних працiвникiв, для яких кафедра є основним мiсцем роботи, i не менше нiж три з яких мають науковий ступiнь або вчене звання.

Керiвництво кафедрою здiйснює завiдуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять рокiв (для нацiонального вищого навчального закладу — строком на сiм рокiв). Iз завiдуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет — основний органiзацiйний i навчально-науковий структурний пiдроздiл вищого навчального закладу третього та четвертого рiвнiв акредитацiї, що об’єднує вiдповiднi кафедри i лабораторiї. Факультет створюється рiшенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше нiж три кафедри i на ньому навчається не менше нiж 200 студентiв денної (очної) форми навчання.

Рiшення про створення факультету поза мiсцем розташування вищого навчального закладу державної форми власностi приймається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки, iншими центральними органами виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади.

3. Структурними пiдроздiлами вищого навчального закладу першого та другого рiвнiв акредитацiї є вiддiлення i предметнi (цикловi) комiсiї.

Вiддiлення — структурний пiдроздiл, що об’єднує навчальнi групи з однiєї або кiлькох спецiальностей, методичнi, навчально-виробничi та iншi пiдроздiли. Вiддiлення створюється рiшенням керiвника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше нiж 150 студентiв.

Предметна (циклова) комiсiя — структурний навчально-методичний пiдроздiл, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однiєї або кiлькох спорiднених навчальних дисциплiн. Предметна (циклова) комiсiя створюється рiшенням керiвника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше нiж три педагогiчних працiвники.

4. Фiлiя — вiдокремлений структурний пiдроздiл, що створюється з метою забезпечення потреб у фахiвцях мiсцевого ринку працi та наближення мiсця навчання студентiв до їх мiсця проживання.

Фiлiю очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

5. Структурними пiдроздiлами вищого навчального закладу четвертого рiвня акредитацiї можуть бути науковi, навчально-науковi, науково-дослiднi та науково-виробничi iнститути. Керiвництво iнститутом здiйснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п’ять рокiв.

Можуть створюватися:

навчально-науково-виробничi центри (комплекси, iнститути), що об’єднують спорiдненi факультети, коледжi, технiкуми, науковi, науково-дослiднi, науково-виробничi й проектнi iнститути, дослiднi станцiї, кафедри, науковi лабораторiї, конструкторськi бюро, навчально-дослiднi господарства, навчально-виробничi комбiнати, експериментальнi заводи, фабрики, фiрми, клiнiчнi бази установ медичної освiти, полiгони, технопарки, iншi пiдроздiли;

навчально-науковi центри (комплекси, iнститути), що об’єднують спорiдненi факультети, кафедри, науковi лабораторiї, центри, iншi пiдроздiли, що забезпечують пiдготовку фахiвцiв з певних спецiальностей (напрямiв пiдготовки) та проводять науковi дослiдження з певного напряму;

науково-дослiднi центри (комплекси, iнститути), що об’єднують спорiдненi науковi лабораторiї, центри, iншi пiдроздiли за певним напрямом науково-дослiдної роботи.

6. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складi бiблiотеку, яку очолює директор (завiдуючий).

Директор бiблiотеки вищого навчального закладу третього i четвертого рiвнiв акредитацiї обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять рокiв (для нацiонального вищого навчального закладу — строком на сiм рокiв).

7. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складi пiдготовчi вiддiлення (пiдроздiли), пiдроздiли перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв, лабораторiї, навчально-методичнi кабiнети, комп’ютернi та iнформацiйнi центри, навчально-виробничi та творчi майстернi, навчально-дослiднi господарства, виробничi структури, видавництва, спортивнi комплекси, заклади культурно-побутового призначення та iншi пiдроздiли, дiяльнiсть яких не заборонена законодавством.

Стаття 31. Забезпечення державою дiяльностi вищих навчальних закладiв

Держава в особi вiдповiдних органiв державної влади забезпечує дiяльнiсть вищих навчальних закладiв шляхом:

визначення перспектив та напрямiв розвитку вищої освiти;

створення нормативно-правової бази їх дiяльностi;

затвердження державного та галузевих стандартiв вищої освiти;

здiйснення лiцензування освiтньої дiяльностi та акредитацiї напрямiв, спецiальностей та вищих навчальних закладiв;

надання законами особам, якi навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогiчним, науково-педагогiчним та iншим категорiям працiвникiв акредитованого вищого навчального закладу, гарантiй;

встановлення для педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв вищих навчальних закладiв посадових окладiв, а також додаткових доплат, диференцiйованих вiдповiдно до їх наукових ступенiв, вчених i педагогiчних звань, квалiфiкацiйних категорiй та стажу роботи;

визначення обсягiв фiнансування вищих навчальних закладiв з Державного бюджету України, встановлення нормативiв матерiально-технiчного, фiнансового та iншого забезпечення вищих навчальних закладiв однакових для вищих навчальних закладiв одного статусу (в тому числi статусу нацiонального), рiвня акредитацiї та типу;

охорони здоров’я працiвникiв та осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах.

Роздiл VI. УПРАВЛIННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Стаття 32. Керiвник вищого навчального закладу

1. Безпосереднє управлiння дiяльнiстю вищого навчального закладу здiйснює його керiвник — ректор (президент), начальник, директор тощо.

2. Керiвник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

вирiшує питання дiяльностi вищого навчального закладу, затверджує його структуру i штатний розпис;

видає накази i розпорядження, обов’язковi для виконання всiма працiвниками i структурними пiдроздiлами вищого навчального закладу;

представляє вищий навчальний заклад у державних та iнших органах, вiдповiдає за результати його дiяльностi перед органом управлiння, у пiдпорядкуваннi якого перебуває вищий навчальний заклад;

є розпорядником майна i коштiв;

виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, вiдкриває банкiвськi рахунки;

приймає на роботу та звiльняє з роботи працiвникiв;

забезпечує охорону працi, дотримання законностi та порядку;

визначає функцiональнi обов’язки працiвникiв;

формує контингент осiб, якi навчаються у вищому навчальному закладi;

вiдраховує та поновлює на навчання осiб, якi навчаються у вищому навчальному закладi;

контролює виконання навчальних планiв i програм;

контролює дотримання всiма пiдроздiлами штатно-фiнансової дисциплiни;

забезпечує дотримання службової та державної таємницi;

здiйснює контроль за якiстю роботи викладачiв, органiзацiєю навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фiзичного виховання i здоров’я, органiзовує побутове обслуговування учасникiв навчально-виховного процесу та iнших працiвникiв вищого навчального закладу;

разом iз профспiлковими органiзацiями подає на затвердження вищому колегiальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрiшнього розпорядку та колективний договiр i пiсля затвердження пiдписує його.

Керiвник вищого навчального закладу вiдповiдає за провадження освiтньої дiяльностi у вищому навчальному закладi, за результати фiнансово-господарської дiяльностi, стан i збереження будiвель та iншого майна.

Для вирiшення основних питань дiяльностi вiдповiдно до статуту керiвник вищого навчального закладу створює робочi та дорадчi органи, а також визначає їх повноваження.

Керiвник вищого навчального закладу щорiчно звiтує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегiальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керiвник вищого навчального закладу вiдповiдно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керiвникам структурних пiдроздiлiв.

3. При виходi на пенсiю з посади керiвника вищого навчального закладу керiвник, який пропрацював на цiй посадi не менше двох термiнiв пiдряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу iз виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмiрi заробiтної плати, яку вiн отримував перед виходом на пенсiю.

Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здiйснюється у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статутi вищого навчального закладу.

Стаття 33. Керiвник факультету, вiддiлення

1. Керiвництво факультетом здiйснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Декан видає розпорядження, що стосуються дiяльностi факультету. Розпорядження декана є обов’язковими для виконання всiма працiвниками факультету i можуть бути скасованi керiвником вищого навчального закладу. Керiвник вищого навчального закладу вiдмiняє розпорядження декана, якi суперечать закону, статутовi вищого навчального закладу чи завдають шкоди iнтересам вищого навчального закладу.

2. Керiвництво вiддiленням здiйснює завiдуючий. Завiдуючий вiддiленням призначається на посаду керiвником вищого навчального закладу з числа педагогiчних працiвникiв, якi мають повну вищу освiту i досвiд навчально-методичної роботи.

Завiдуючий вiддiленням забезпечує органiзацiю навчально-виховного процесу, виконання навчальних планiв i програм, здiйснює контроль за якiстю викладання навчальних предметiв, навчально-методичною дiяльнiстю викладачiв.

Стаття 34. Вченi ради

1. Вчена рада вищого навчального закладу є колегiальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї i утворюється строком до п’яти рокiв (для нацiонального вищого навчального закладу — строком до семи рокiв).

До компетенцiї Вченої ради вищого навчального закладу належать:

подання до вищого колегiального органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змiн i доповнень до нього;

ухвалення фiнансових плану i звiту вищого навчального закладу;

подання пропозицiй керiвнику вищого навчального закладу щодо призначення та звiльнення з посади директора бiблiотеки, а також призначення та звiльнення з посади проректорiв (заступникiв керiвника), директорiв iнститутiв та головного бухгалтера;

обрання на посаду таємним голосуванням завiдуючих кафедрами i професорiв;

ухвалення навчальних програм та навчальних планiв;

ухвалення рiшень з питань органiзацiї навчально-виховного процесу;

ухвалення основних напрямiв наукових дослiджень;

оцiнка науково-педагогiчної дiяльностi структурних пiдроздiлiв;

приймає рiшення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового спiвробiтника.

Вчена рада вищого навчального закладу розглядає й iншi питання дiяльностi вищого навчального закладу вiдповiдно до статуту вищого навчального закладу.

Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова — керiвник вищого навчального закладу. До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керiвника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керiвники органiв самоврядування вищого навчального закладу, а також виборнi представники, якi представляють науково-педагогiчних працiвникiв i обираються з числа завiдуючих кафедрами, професорiв, докторiв наук; виборнi представники, якi представляють iнших працiвникiв вищого навчального закладу i якi працюють у ньому на постiйнiй основi, вiдповiдно до квот, визначених у статутi вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 вiдсоткiв загальної чисельностi її складу мають становити науково-педагогiчнi працiвники вищого навчального закладу.

Виборнi представники обираються вищим колегiальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних пiдроздiлiв, в яких вони працюють.

Рiшення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дiю рiшеннями керiвника вищого навчального закладу.

2. Вчена рада факультету є колегiальним органом факультету вищого навчального закладу третього i четвертого рiвнiв акредитацiї.

Вчену раду факультету очолює її голова — декан факультету. До складу вченої ради факультету входять за посадами заступники декана, завiдуючi кафедрами, керiвники органiв самоврядування факультету, а також виборнi представники, якi представляють науково-педагогiчних працiвникiв i обираються з числа професорiв, докторiв наук, виборнi представники, якi представляють iнших працiвникiв факультету i якi працюють у ньому на постiйнiй основi, вiдповiдно до квот, визначених у статутi вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 вiдсоткiв загальної чисельностi її складу мають становити науково-педагогiчнi працiвники факультету.

Виборнi представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних пiдроздiлiв, в яких вони працюють.

До компетенцiї вченої ради факультету належать:

визначення загальних напрямiв наукової дiяльностi факультету;

обрання на посаду таємним голосуванням асистентiв, викладачiв, старших викладачiв, доцентiв, декана;

ухвалення навчальних програм та навчальних планiв;

вирiшення питань органiзацiї навчально-виховного процесу на факультетi;

ухвалення фiнансових плану i звiту факультету.

Рiшення вченої ради факультету вводяться в дiю рiшеннями декана факультету. Рiшення вченої ради факультету може бути скасовано Вченою радою вищого навчального закладу.

3. У вищому навчальному закладi третього або четвертого рiвня акредитацiї можуть бути створенi вченi ради iнших структурних пiдроздiлiв. Їх повноваження визначаються керiвником вищого навчального закладу.

Стаття 35. Наглядова рада

1. У нацiональному вищому навчальному закладi в обов’язковому порядку створюється Наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керiвництву в реалiзацiї державної полiтики у галузi вищої освiти i науки, здiйснює громадський контроль за дiяльнiстю керiвництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодiю вищого навчального закладу з органами державного управлiння, науковою громадськiстю, суспiльно-полiтичними та комерцiйними органiзацiями в iнтересах розвитку вищої освiти.

2. Склад Наглядової ради нацiонального вищого навчального закладу затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Положення про Наглядову раду нацiонального вищого навчального закладу затверджує голова Наглядової ради за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Термiн повноваження Наглядової ради становить не менше нiж три роки, але не бiльше нiж п’ять рокiв.

3. Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладi третього або четвертого рiвня акредитацiї за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки або iншим центральним органом виконавчої влади, у пiдпорядкуваннi якого знаходиться вищий навчальний заклад.

Стаття 36. Робочi та дорадчi органи

1. Для вирiшення поточних питань дiяльностi вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї створюються робочi органи:

ректорат;

деканати;

приймальна комiсiя.

Положення про робочi органи затверджуються наказом керiвника вищого навчального закладу вiдповiдно до статуту вищого навчального закладу.

2. Для вирiшення поточних питань дiяльностi вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї створюються робочi органи:

адмiнiстративна рада;

приймальна комiсiя.

Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї є Педагогiчна рада. Педагогiчну раду очолює керiвник вищого навчального закладу. До складу Педагогiчної ради входять заступники директора, завiдуючi вiддiленнями, завiдуючий бiблiотекою, голови предметних (циклових) комiсiй, педагогiчнi працiвники, головний бухгалтер.

Положення про робочi та дорадчi органи затверджуються наказом керiвника вищого навчального закладу вiдповiдно до статуту вищого навчального закладу.

Стаття 37. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

1. Вищим колегiальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї є загальнi збори (конференцiя) трудового колективу.

Порядок скликання вищого колегiального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегiальному органi громадського самоврядування повиннi бути представленi всi групи працiвникiв вищого навчального закладу. Не менше нiж 75 вiдсоткiв загальної чисельностi делегатiв (членiв) виборного органу повиннi становити педагогiчнi або науково-педагогiчнi працiвники вищого навчального закладу.

Вищий колегiальний орган громадського самоврядування скликається не рiдше нiж один раз на рiк.

Вищий колегiальний орган громадського самоврядування:

за поданням Вченої ради вищого навчального закладу приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить змiни до нього;

обирає претендента на посаду керiвника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування i подає свої пропозицiї власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особi);

щорiчно заслуховує звiт керiвника вищого навчального закладу та оцiнює його дiяльнiсть;

обирає комiсiю з трудових спорiв вiдповiдно до Кодексу законiв про працю України;

за мотивованим поданням Наглядової ради або Вченої ради вищого навчального закладу розглядає питання про дострокове припинення повноважень керiвника вищого навчального закладу;

затверджує правила внутрiшнього розпорядку вищого навчального закладу;

затверджує положення про органи студентського самоврядування;

розглядає iншi питання дiяльностi вищого навчального закладу.

Органом громадського самоврядування факультету у вищому навчальному закладi третього або четвертого рiвня акредитацiї є збори (конференцiя) трудового колективу факультету.

Порядок скликання органу громадського самоврядування факультету та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

В органi громадського самоврядування факультету повиннi бути представленi всi групи працiвникiв факультету. Не менш як 75 вiдсоткiв загальної чисельностi делегатiв (членiв) виборного органу повиннi становити педагогiчнi або науково-педагогiчнi працiвники факультету.

Орган громадського самоврядування факультету скликається не рiдше нiж один раз на рiк.

Орган громадського самоврядування факультету:

дає оцiнку дiяльностi керiвника факультету;

затверджує рiчний звiт про дiяльнiсть факультету;

вносить пропозицiї керiвнику вищого навчального закладу про вiдкликання з посади керiвника факультету;

обирає виборних представникiв до вченої ради факультету;

обирає кандидатури до вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу;

обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу.

2. Вищим колегiальним органом громадського самоврядування вищого на-
вчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї є загальнi збори (конференцiя) трудового колективу.

Вищий колегiальний орган громадського самоврядування скликається не рiдше нiж один раз на рiк.

Вищий колегiальний орган громадського самоврядування:

приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить змiни до нього;

обирає претендентiв на посаду керiвника вищого навчального закладу;

вносить подання власнику (власникам) про дострокове звiльнення керiвника вищого навчального закладу;

щорiчно заслуховує звiт керiвника вищого навчального закладу та оцiнює його дiяльнiсть;

обирає виборних представникiв до складу конкурсної комiсiї пiд час обрання керiвника вищого навчального закладу;

обирає комiсiю iз трудових спорiв вiдповiдно до Кодексу законiв про працю України;

затверджує правила внутрiшнього розпорядку вищого навчального закладу;

затверджує положення про органи студентського самоврядування;

розглядає iншi питання дiяльностi вищого навчального закладу.

Стаття 38. Студентське самоврядування

1. У вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонiйному розвитку особистостi студента, формуванню у нього навичок майбутнього органiзатора, керiвника. Органи студентського самоврядування вирiшують питання, що належать до їх компетенцiї.

Рiшення органiв студентського самоврядування мають дорадчий характер.

2. У своїй дiяльностi органи студентського самоврядування керуються законодавством, рiшеннями спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки та вiдповiдного центрального органу виконавчої влади, в пiдпорядкуваннi якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

3. Основними завданнями органiв студентського самоврядування є:

забезпечення i захист прав та iнтересiв студентiв, зокрема стосовно органiзацiї навчального процесу;

забезпечення виконання студентами своїх обов’язкiв;

сприяння навчальнiй, науковiй та творчiй дiяльностi студентiв;

сприяння створенню вiдповiдних умов для проживання i вiдпочинку студентiв;

сприяння дiяльностi студентських гурткiв, товариств, об’єднань, клубiв за iнтересами;

органiзацiя спiвробiтництва зi студентами iнших вищих навчальних закладiв i молодiжними органiзацiями;

сприяння працевлаштуванню випускникiв;

участь у вирiшеннi питань мiжнародного обмiну студентами.

4. Студентське самоврядування здiйснюється на рiвнi студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно вiд контингенту студентiв, типу та специфiки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здiйснюватися на рiвнi курсу, спецiальностi, студентського мiстечка, структурних пiдроздiлiв вищого навчального закладу.

5. Вищим органом студентського самоврядування є загальнi збори (конференцiя) студентiв вищого навчального закладу, якi:

ухвалюють Положення про студентське самоврядування;

обирають виконавчi органи студентського самоврядування та заслуховують їх звiти;

визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органiв студентського самоврядування.

6. Органи студентського самоврядування можуть мати рiзноманiтнi форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентськi деканати, ради тощо).

Стаття 39. Обрання, затвердження та звiльнення з посади керiвника вищого навчального закладу

1. Кандидат на посаду керiвника вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї повинен бути громадянином України, вiльно володiти українською мовою, мати вчене звання професора, науковий ступiнь доктора або кандидата наук i стаж науково-педагогiчної дiяльностi не менше нiж десять рокiв.

Граничний вiк кандидата на посаду керiвника вищого навчального закладу не може перевищувати шiстдесят п’ять рокiв.

Конкурс на замiщення посади керiвника вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожнi п’ять рокiв (посади керiвника нацiонального вищого навчального закладу — кожнi сiм рокiв). Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозицiї щодо претендентiв на посаду керiвника вищого навчального закладу i вносить кандидатури претендентiв, якi вiдповiдають вимогам цього Закону, до вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу для голосування.

Вищий колегiальний орган громадського самоврядування обирає i рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особi) кандидатури претендентiв на посаду керiвника вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї, якi набрали не менше нiж 30 вiдсоткiв голосiв вiд статутного складу вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу пiд час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний (зобов’язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур строком до п’яти рокiв (для нацiонального вищого навчального закладу — строком до семи рокiв) на умовах контракту.

У разi, якщо жоден з претендентiв на посаду керiвника вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї не набрав у першому турi потрiбної кiлькостi голосiв (30 вiдсоткiв вiд статутного складу вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур виборiв. До голосування у другому турi допускається не бiльше двох кандидатiв з числа тих, хто набрав у першому турi найбiльшу кiлькiсть голосiв. Якщо у другому турi виборiв жоден з кандидатiв на посаду керiвника не набрав 30 вiдсоткiв голосiв вiд статутного складу вищого колегiального органу громадського самоврядування, конкурс оголошується повторно.

Якщо в результатi повторного конкурсу жоден з кандидатiв не набрав 30 вiдсоткiв голосiв вiд статутного складу вищого колегiального органу громадського самоврядування, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) до проведення нових виборiв призначає на умовах контракту виконуючого обов’язки керiвника вищого навчального закладу на строк не бiльше нiж два роки.

Якщо вищим колегiальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу подана власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особi) на затвердження одна кандидатура, яка набрала бiльше 30 вiдсоткiв голосiв виборцiв, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може не призначити рекомендовану кандидатуру, у зв’язку з чим вiн подає вищому колегiальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу мотивоване заперечення (в тому числi у разi порушення визначеної цим Законом процедури проведення конкурсу). Вищий колегiальний орган громадського самоврядування вищого навчального закладу розглядає заперечення власника (власникiв) або уповноваженого ним (ними) органу (особи) i виносить своє рiшення. У iншому випадку вiдбувається повторне висунення кандидатур на посаду керiвника вищого навчального закладу. Якщо вищий колегiальний орган громадського самоврядування при повторному голосуваннi пiдтверджує двома третинами голосiв вiд свого статутного складу своє рiшення щодо рекомендованої власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особi) кандидатури керiвника вищого навчального закладу, власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний (зобов’язана) призначити цю кандидатуру на посаду керiвника вищого навчального закладу.

Керiвник вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї може бути звiльнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на пiдставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керiвник вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї може бути звiльнений з посади у зв’язку iз прийняттям рiшення про його вiдкликання органом, який його обрав на посаду. Клопотання про вiдкликання керiвника може бути внесено до вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу не менше як половиною статутного складу Вченої ради вищого навчального закладу. Рiшення про вiдкликання керiвника вищого навчального закладу третього або четвертого рiвня акредитацiї приймається двома третинами голосiв за присутностi не менше як двох третин статутного складу вищого колегiального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

2. Кандидат на посаду керiвника вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї повинен бути громадянином України, вiльно володiти українською мовою, мати вищу освiту, вiдповiдну пiдготовку та стаж педагогiчної роботи у вищих навчальних закладах вiдповiдного профiлю не менше нiж п’ять рокiв.

Конкурс на замiщення посади керiвника вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожнi п’ять рокiв. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозицiї щодо претендентiв на посаду керiвника, якi вiдповiдають вимогам цього Закону, i вносить кандидатури претендентiв до вищого органу громадського самоврядування для голосування.

Вищий орган громадського самоврядування вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї за результатами голосування може рекомендувати власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особi) на посаду керiвника вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї кандидатури претендентiв, якi набрали бiльше однiєї третини голосiв пiд час голосування, або двох претендентiв, якi набрали найбiльшу кiлькiсть голосiв пiд час голосування. Кожен член виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов’язаний (зобов’язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих кандидатур.

Керiвник вищого навчального закладу першого або другого рiвня акредитацiї може бути звiльнений з посади власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на пiдставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.

3. Власник (власники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов’язки керiвника вищого навчального закладу на термiн до проведення виборiв керiвника вищого навчального закладу, але не бiльше нiж на два роки.

Стаття 40. Обрання на посаду та звiльнення з посади керiвника факультету

1. Вчена рада факультету обирає i рекомендує керiвнику вищого навчального закладу кандидатуру на посаду керiвника факультету з числа науково-педагогiчних працiвникiв факультету, якi мають вчене звання доцента, професора i науковий ступiнь.

Граничний вiк кандидата на посаду керiвника факультету не може перевищувати шiстдесят рокiв.

Керiвник вищого навчального закладу призначає керiвника факультету строком на п’ять рокiв (для нацiонального вищого навчального закладу — строком на сiм рокiв). Керiвник факультету виконує свої повноваження на постiйнiй основi. Iншi питання щодо порядку обрання керiвника факультету визначаються статутом вищого навчального закладу.

У вищих навчальних закладах мистецького профiлю можуть встановлюватися додатковi вимоги щодо кандидатiв на посаду керiвника факультету.

Заступники керiвника факультету призначаються керiвником вищого навчального закладу за пропозицiєю вченої ради факультету.

2. Керiвник факультету може бути звiльнений з посади на пiдставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керiвник факультету може бути звiльнений з посади керiвником вищого навчального закладу на пiдставi рiшення Вченої ради вищого навчального закладу.

3. Керiвник факультету може бути звiльнений з посади керiвником вищого навчального закладу на пiдставi подання органу громадського самоврядування факультету. Пропозицiя про звiльнення керiвника факультету вноситься до органу громадського самоврядування факультету не менш як половиною статутного складу вченої ради факультету. Пропозицiя про звiльнення керiвника факультету приймається не менше нiж двома третинами голосiв статутного складу органу громадського самоврядування факультету.

4. Керiвник вищого навчального закладу, в якому створено новий факультет, призначає на умовах контракту виконуючого обов’язки керiвника цього факультету на термiн до проведення виборiв керiвника факультету, але не бiльше нiж на один рiк.

Роздiл VII. ОРГАНIЗАЦIЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 41. Навчально-виховний процес

Навчально-виховний процес забезпечує можливiсть:

здобуття особою знань, умiнь i навичок у гуманiтарнiй, соцiальнiй, науково-природничiй i технiчнiй сферах;

iнтелектуального, морального, духовного, естетичного i фiзичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмiлої та вихованої особистостi.

Стаття 42. Форми навчання у вищих навчальних закладах

Навчання у вищих навчальних закладах здiйснюється за такими формами:

денна (очна);

вечiрня;

заочна, дистанцiйна;

екстернатна.

Форми навчання можуть бути поєднанi. Термiни навчання за вiдповiдними формами визначаються можливостями виконання освiтньо-професiйних програм пiдготовки фахiвцiв певного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня.

Екстернатна форма навчання — особлива форма навчання, що передбачає самостiйне вивчення навчальних дисциплiн, складання у вищому навчальному закладi залiкiв, екзаменiв та проходження iнших форм пiдсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Стаття 43. Форми органiзацiї навчального процесу

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здiйснюється у таких формах:

навчальнi заняття;

самостiйна робота;

практична пiдготовка;

контрольнi заходи.

Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є:

лекцiя;

лабораторне, практичне, семiнарське, iндивiдуальне заняття;

консультацiя.

Вищим навчальним закладом може бути встановлено iншi види навчальних занять.

Стаття 44. Умови прийому на навчання до вищого навчального закладу

1. Прийом осiб на навчання до вищих навчальних закладiв здiйснюється на конкурснiй основi вiдповiдно до їх здiбностей незалежно вiд форми власностi навчального закладу та джерел його фiнансування.

2. Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузi освiти.

3. Поза конкурсом, а також за цiльовими направленнями до вищих навчальних закладiв державної та комунальної форм власностi особи зараховуються у випадках i у порядку, передбачених законодавчими актами.

4. Прийом на навчання до вищого навчального закладу для пiдготовки фахiвцiв усiх освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв проводиться вiдповiдно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладiв.

Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керiвником за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Стаття 45. Вiдрахування, переривання навчання, поновлення i переведення осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути вiдрахованi з вищого навчального закладу:

за власним бажанням;

за невиконання навчального плану;

за порушення умов контракту;

в iнших випадках, передбачених законами.

2. Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах, можуть переривати навчання у зв’язку iз обставинами, якi унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров’я, призовом на строкову вiйськову службу у разi втрати права на вiдстрочку вiд неї, навчанням чи стажуванням в освiтнiх i наукових установах iноземних держав тощо). Особам, якi перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академiчна вiдпустка.

3. Поновлення на навчання осiб, якi вiдрахованi з вищих навчальних закладiв, здiйснюється пiд час канiкул.

4. Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути переведенi з:

одного вищого навчального закладу до iншого вищого навчального закладу;

одного напряму пiдготовки на iнший напрям пiдготовки в межах однiєї галузi знань;

однiєї спецiальностi на iншу спецiальнiсть в межах одного напряму пiдготовки.

Порядок переведення осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Роздiл VIII. УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 46. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є:

педагогiчнi i науково-педагогiчнi працiвники;

особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах;

працiвники вищих навчальних закладiв (категорiйнi спецiалiсти, старшi лаборанти, завiдувачi навчальними лабораторiями, методисти та iншi).

Стаття 47. Педагогiчнi i науково-педагогiчнi працiвники

Педагогiчнi працiвники — особи, якi за основним мiсцем роботи у вищих навчальних закладах першого i другого рiвнiв акредитацiї професiйно займаються педагогiчною дiяльнiстю.

Науково-педагогiчнi працiвники — особи, якi за основним мiсцем роботи у вищих навчальних закладах третього i четвертого рiвнiв акредитацiї професiйно займаються педагогiчною дiяльнiстю у поєднаннi з науковою та науково-технiчною дiяльнiстю.

Наукова та науково-технiчна дiяльнiсть науково-педагогiчних працiвникiв вищих навчальних закладiв третього i четвертого рiвнiв акредитацiї регулюється Законом України “Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть”.

Стаття 48. Основнi посади педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв

1. Посади педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв можуть обiймати особи з повною вищою освiтою, якi пройшли спецiальну педагогiчну пiдготовку.

2. Основними посадами педагогiчних працiвникiв вищих навчальних закладiв першого i другого рiвнiв акредитацiї є:

викладач;

старший викладач;

голова предметної (циклової) комiсiї;

завiдуючий вiддiленням;

заступник директора;

директор.

Основними посадами науково-педагогiчних працiвникiв вищих навчальних закладiв третього i четвертого рiвнiв акредитацiї є:

асистент;

викладач;

старший викладач;

директор бiблiотеки;

науковий працiвник бiблiотеки;

доцент;

професор;

завiдуючий кафедрою;

декан;

проректор;

ректор.

3. На посади науково-педагогiчних працiвникiв обираються за конкурсом, як правило, особи, якi мають науковi ступенi або вченi звання, а також випускники магiстратури, аспiрантури та докторантури.

Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додатковi вимоги до осiб, якi приймаються на посади науково-педагогiчних працiвникiв.

4. Педагогiчнi працiвники призначаються на посаду керiвником вищого навчального закладу. Педагогiчнi працiвники кожнi п’ять рокiв проходять атестацiю. За результатами атестацiї визначається вiдповiднiсть працiвникiв займанiй посадi, присвоюються категорiї, педагогiчнi звання.

Позитивне рiшення атестацiйної комiсiї може бути пiдставою для пiдвищення за посадою, а негативне — пiдставою для звiльнення педагогiчного працiвника з посади у порядку, встановленому законодавством.

Порядок атестацiї педагогiчних працiвникiв встановлюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Перелiк квалiфiкацiйних категорiй i педагогiчних звань педагогiчних працiвникiв, порядок їх присвоєння визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 49. Робочий час педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв

1. Робочий час педагогiчного та науково-педагогiчного працiвника визначається Кодексом законiв про працю України.

Час виконання навчальних, методичних, наукових, органiзацiйних та iнших трудових обов’язкiв у поточному навчальному роцi не повинен перевищувати рiчний робочий час.

Максимальне навчальне навантаження науково-педагогiчних працiвникiв не може перевищувати 900 годин на навчальний рiк.

Максимальне навчальне навантаження педагогiчних працiвникiв не може перевищувати 720 годин на навчальний рiк.

2. Види навчальних занять, що входять до навчального навантаження педагогiчного та науково-педагогiчного працiвника вiдповiдно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в iндивiдуальному планi працiвника.

3. Залучення педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв до роботи, не обумовленої трудовим договором, може здiйснюватися лише за його згодою або у випадках, передбачених законом.

4. Вiдволiкання педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв вiд виконання професiйних обов’язкiв не допускається, за винятком випадкiв, передбачених законом.

Стаття 50. Права педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв

Педагогiчнi та науково-педагогiчнi працiвники вiдповiдно до закону мають право на:

захист професiйної честi та гiдностi;

вiльний вибiр методiв та засобiв навчання в межах затверджених навчальних планiв;

проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всiх рiвнiв акредитацiї;

iндивiдуальну педагогiчну дiяльнiсть;

участь у громадському самоврядуваннi;

участь у об’єднаннях громадян;

забезпечення житлом;

отримання пiльгових кредитiв для iндивiдуального i кооперативного житлового будiвництва;

одержання службового житла;

одержання державних стипендiй.

Педагогiчнi та науково-педагогiчнi працiвники мають i iншi права, передбаченi законами та статутом вищого навчального закладу.

Стаття 51. Обов’язки педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв

Педагогiчнi та науково-педагогiчнi працiвники зобов’язанi:

постiйно пiдвищувати професiйний рiвень, педагогiчну майстернiсть, наукову квалiфiкацiю (для науково-педагогiчних працiвникiв);

забезпечувати високий науково-теоретичний i методичний рiвень викладання дисциплiн у повному обсязi освiтньої програми вiдповiдної спецiальностi;

додержуватися норм педагогiчної етики, моралi, поважати гiднiсть осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусi українського патрiотизму i поваги до Конституцiї України;

додержуватися законiв, статуту та правил внутрiшнього розпорядку вищого навчального закладу.

Стаття 52. Пiдвищення квалiфiкацiї та стажування педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв

Педагогiчнi та науково-педагогiчнi працiвники пiдвищують квалiфiкацiю та проходять стажування у вiдповiдних наукових i освiтньо-наукових установах як в Українi, так i за її межами.

Вищий навчальний заклад забезпечує пiдвищення квалiфiкацiї та стажування педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв не рiдше нiж один раз на п’ять рокiв iз збереженням середньої заробiтної плати.

Стаття 53. Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах

Особами, якi навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачi), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, iнтерни, клiнiчнi ординатори, здобувачi, аспiранти (ад’юнкти) та докторанти.

Студент (слухач) — особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу i навчається за денною (очною), вечiрньою або заочною, дистанцiйною формами навчання з метою здобуття певних освiтнього та освiтньо-квалiфiкацiйного рiвнiв.

Курсант — особа, яка в установленому порядку зарахована до вiйськового вищого навчального закладу i навчається з метою здобуття певних освiтнього та освiтньо-квалiфiкацiйного рiвнiв.

Екстерн — особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має вiдповiдний освiтнiй, освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень i навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освiтнього та освiтньо-квалiфiкацiйного рiвнiв.

Асистент-стажист — особа, яка має повну вищу освiту i освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень магiстра або спецiалiста, навчається в асистентурi-стажуваннi вищих навчальних закладiв мистецького профiлю з метою удосконалення творчої майстерностi.

Iнтерн — особа, яка має повну вищу освiту i освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень спецiалiста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання квалiфiкацiї лiкаря або провiзора певної спецiальностi вiдповiдно до перелiку лiкарських або провiзорських посад.

Клiнiчний ординатор — особа, яка має повну вищу освiту i освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень спецiалiста або магiстра медичного спрямування та квалiфiкацiю лiкаря певної спецiальностi вiдповiдно до перелiку лiкарських посад, навчається з метою поглиблення професiйних знань, пiдвищення рiвнiв умiнь та навичок лiкаря-спецiалiста.

Здобувач — особа, яка прикрiплена до аспiрантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи i готує дисертацiю на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспiрантурi, або особа, яка має науковий ступiнь кандидата наук i готує дисертацiю на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурi.

Аспiрант (ад’юнкт) — особа, яка має повну вищу освiту i освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень магiстра або спецiалiста, навчається в аспiрантурi (ад’юнктурi) вищого навчального закладу або наукової установи для пiдготовки дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторант — особа, яка має науковий ступiнь кандидата наук i зарахована до докторантури для пiдготовки дисертацiї на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Стаття 54. Права осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:

вибiр форми навчання;

безпечнi i нешкiдливi умови навчання, працi та побуту;

трудову дiяльнiсть у позанавчальний час;

додаткову оплачувану вiдпустку у зв’язку з навчанням за основним мiсцем роботи, скорочений робочий час та iншi пiльги, передбаченi законодавством для осiб, якi поєднують роботу з навчанням;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;

участь у науково-дослiдних, дослiдно-конструкторських роботах, конференцiях, симпозiумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робiт для публiкацiй;

участь в обговореннi та вирiшеннi питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослiдної роботи, призначення стипендiй, органiзацiї дозвiлля, побуту, оздоровлення;

надання пропозицiй щодо умов i розмiрiв плати за навчання;

участь у об’єднаннях громадян;

обрання навчальних дисциплiн за спецiальнiстю в межах, передбачених освiтньо-професiйною програмою пiдготовки та робочим навчальним планом;

участь у формуваннi iндивiдуального навчального плану;

моральне та (або) матерiальне заохочення за успiхи у навчаннi та активну участь у науково-дослiднiй роботi;

захист вiд будь-яких форм експлуатацiї, фiзичного та психiчного насильства;

безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бiблiотеками, iнформацiйними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та iнших пiдроздiлiв вищого навчального закладу;

канiкулярну вiдпустку тривалiстю не менше нiж вiсiм календарних тижнiв.

2. Студенти вищих навчальних закладiв, якi навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пiльговий проїзд у транспортi, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Студенти вищих навчальних закладiв мають право на отримання стипендiй, призначених юридичними та фiзичними особами, якi направили їх на навчання, а також iнших стипендiй вiдповiдно до законодавства.

Стаття 55. Обов’язки осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах

Особи, якi навчаються у вищих навчальних закладах, зобов’язанi:

додержуватися законiв, статуту та правил внутрiшнього розпорядку вищого навчального закладу;

виконувати графiк навчального процесу та вимоги навчального плану.

Стаття 56. Працевлаштування випускникiв вищих навчальних закладiв

Випускники вищих навчальних закладiв вiльнi у виборi мiсця роботи.

Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням i якому присвоєно квалiфiкацiю фахiвця з вищою освiтою певного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, працевлаштовується на пiдставi направлення на роботу вiдповiдно до угоди, укладеної мiж замовником, керiвником вищого навчального закладу та випускником.

Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здiйснюється вiдповiдно до укладеної мiж ними угоди.

Стаття 57. Гарантiї педагогiчним, науково-педагогiчним та iншим категорiям працiвникiв вищих навчальних закладiв

1. Педагогiчним, науково-педагогiчним та iншим категорiям працiвникiв вищих навчальних закладiв вiдповiдно:

створюються належнi умови працi, пiдвищення квалiфiкацiї, побуту, вiдпочинку та медичного обслуговування;

виплачуються у разi втрати роботи компенсацiї вiдповiдно до Закону України “Про зайнятiсть населення”;

забезпечується зарахування до науково-педагогiчного стажу робiт за сумiсництвом у разi виконання навчальних обов’язкiв не менше нiж 180 годин на рiк;

надаються гарантiї та встановлюються заохочення, передбаченi статтями 57 i 58 Закону України “Про освiту”.

2. Вищий навчальний заклад вiдповiдно до статуту визначає форму i систему доплат, надбавок, премiй та iншi умови матерiального стимулювання педагогiчним, науково-педагогiчним та iншим категорiям працiвникiв вищих навчальних закладiв.

Роздiл IX. ПIДГОТОВКА НАУКОВИХ
I НАУКОВО-ПЕДАГОГIЧНИХ ПРАЦIВНИКIВ

Стаття 58. Аспiрантура (ад’юнктура), асистентура-стажування та докторантура

1. Основними формами пiдготовки наукових i науково-педагогiчних працiвникiв вищої квалiфiкацiї є аспiрантура (ад’юнктура) i докторантура.

2. Аспiрантура (ад’юнктура) i докторантура створюють умови для безперервної освiти, пiдвищення науково-педагогiчної i наукової квалiфiкацiї громадян i здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук.

3. Асистентура-стажування вiдкривається при вищих навчальних закладах мистецького профiлю i є основною формою пiдготовки науково-педагогiчних, творчих i виконавських кадрiв зi спецiальностей мистецьких напрямiв.

4. Пiдготовка кандидатiв i докторiв наук здiйснюється вищими навчальними закладами третього i четвертого рiвнiв акредитацiї, науково-дослiдними установами та їх вiдокремленими пiдроздiлами.

5. Порядок пiдготовки наукових i науково-педагогiчних кадрiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 59. Науковi ступенi i вченi звання

1. Науковими ступенями є:

кандидат наук;

доктор наук.

Науковi ступенi присуджують спецiалiзованi вченi ради на пiдставi прилюдного захисту дисертацiй. Рiшення спецiалiзованих вчених рад про присудження наукових ступенiв затверджуються Вищою атестацiйною комiсiєю України.

2. Вченими званнями є:

старший науковий спiвробiтник;

доцент;

професор.

Вчене звання старшого наукового спiвробiтника на основi рiшення Вченої (наукової, науково-технiчної, технiчної) ради, яка дiє в системi мiнiстерства, iншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Вища атестацiйна комiсiя України у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Вчене звання доцента або професора на основi рiшення Вченої (наукової, науково-технiчної, технiчної) ради, яка дiє в системi мiнiстерства, iншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Зразки документiв про присудження наукових ступенiв i присвоєння вчених звань затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

3. Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання особi є визнанням рiвня її наукової квалiфiкацiї.

Стаття 60. Спецiалiзованi вченi ради

1. Спецiалiзованi вченi ради є основною ланкою в системi атестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї.

Спецiалiзованi вченi ради утворюються за рiшенням Вищої атестацiйної комiсiї України у вищих навчальних закладах третього та четвертого рiвнiв акредитацiї, у iнших установах, якi проводять науковi, науково-технiчнi дослiдження, а також мають високий рiвень кадрового та матерiально-технiчного забезпечення для пiдготовки наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї.

2. До складу спецiалiзованих вчених рад для захисту дисертацiй включаються вченi, якi мають науковий ступiнь доктора наук.

До складу спецiалiзованих вчених рад для захисту кандидатських дисертацiй також можуть бути включенi вченi, якi мають науковий ступiнь кандидата наук.

3. Порядок створення i дiяльностi спецiалiзованих вчених рад визначається Вищою атестацiйною комiсiєю України.

Роздiл Х. НАУКОВА I НАУКОВО-ТЕХНIЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Стаття 61. Мета i завдання наукової i науково-технiчної дiяльностi у вищих навчальних закладах

1. Наукова i науково-технiчна дiяльнiсть у вищих навчальних закладах є невiд’ємною складовою освiтньої дiяльностi i здiйснюється з метою iнтеграцiї наукової, навчальної i виробничої дiяльностi в системi вищої освiти.

2. Наукова i науково-технiчна дiяльнiсть вищих навчальних закладiв забезпечується через:

органiчну єднiсть змiсту освiти i програм наукової дiяльностi;

спрямування фундаментальних, прикладних дослiджень i розробок на створення i впровадження нових конкурентоздатних технiки, технологiй та матерiалiв;

створення стандартiв вищої освiти, пiдручникiв та навчальних посiбникiв з урахуванням досягнень науки i технiки;

розвиток рiзних форм наукової спiвпрацi (в тому числi мiжнародної) з установами i органiзацiями, що не входять до системи вищої освiти, для розв’язання складних наукових проблем, впровадження результатiв наукових дослiджень i розробок;

безпосередню участь учасникiв навчально-виховного процесу в науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських роботах, що провадяться у вищому навчальному закладi;

планування проведення i виконання науково-педагогiчними працiвниками наукових дослiджень у межах основного робочого часу;

залучення до навчально-виховного процесу провiдних учених i науковцiв, працiвникiв вищих навчальних закладiв та iнших наукових установ i органiзацiй;

органiзацiю наукових, науково-практичних, науково-методичних семiнарiв, конференцiй, олiмпiад, конкурсiв, науково-дослiдних, курсових, дипломних та iнших робiт учасникiв навчально-виховного процесу.

Стаття 62. Органiзацiя i управлiння науковою i науково-технiчною дiяльнiстю

1. Наукова i науково-технiчна дiяльнiсть у вищих навчальних закладах провадиться i фiнансується вiдповiдно до цього Закону, законiв України “Про освiту” та “Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть”.

2. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки:

розробляє згiдно з законодавством пропозицiї щодо обсягiв бюджетного фiнансування наукової та науково-технiчної дiяльностi вищих навчальних закладiв, iнших пiдприємств, установ i органiзацiй, що дiють у системi вищої освiти, а також обсягiв капiтального будiвництва зазначених пiдприємств, установ i органiзацiй;

здiйснює управлiння у галузi наукової i науково-технiчної дiяльностi, зокрема через державне замовлення, а також органiзує i забезпечує проведення наукової роботи як невiд’ємної складової освiтнього процесу у вищих навчальних закладах.

3. Науковi дослiдження, що проводяться за рахунок коштiв державного бюджету, фiнансуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки та (або) центральними органами виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади, незалежно вiд фiнансування освiтньої дiяльностi. В першочерговому порядку фiнансуються фундаментальнi та пошуковi дослiдження, а також науково-дослiднi роботи, що виконуються в рамках прiоритетних напрямiв розвитку науки i технiки.

До виконання наукових i науково-технiчних робiт у вищому навчальному закладi можуть залучатися науковi, педагогiчнi i науково-педагогiчнi працiвники, iншi працiвники вищих навчальних закладiв, особи, якi навчаються у вищому навчальному закладi, а також фахiвцi iнших органiзацiй.

4. Наукова i науково-технiчна дiяльнiсть у вищому навчальному закладi може також здiйснюватися на пiдставi договору.

5. Вищий навчальний заклад третього або четвертого рiвня акредитацiї, що провадить наукову дiяльнiсть, проходить державну атестацiю вiдповiдно до стат-
тi 11 Закону України “Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть”.

Роздiл XI. ФIНАНСОВО-ЕКОНОМIЧНI ВIДНОСИНИ
В СИСТЕМI ВИЩОЇ ОСВIТИ

Стаття 63. Правовий режим майна вищих навчальних закладiв

1. За вищим навчальним закладом з метою забезпечення дiяльностi, передбаченої його статутом, i вiдповiдно до закону та його органiзацiйно-правової форми власником (власниками) закрiплюються на правах оперативного управлiння або передаються у власнiсть будiвлi, споруди, майновi комплекси, обладнання, а також iнше необхiдне майно.

2. Майно, що закрiплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власностi, а також доходи вiд використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управлiння.

Майно, що знаходиться у державнiй i комунальнiй власностi i передане в оперативне управлiння вищим навчальним закладам державної i комунальної форм власностi, не пiдлягає вилученню або передачi будь-яким пiдприємствам, установам, органiзацiям, крiм випадкiв, передбачених законодавством.

Майно вищих навчальних закладiв державної та комунальної форм власностi, що забезпечує їх статутну дiяльнiсть, не може бути предметом застави.

Держава в особi вiдповiдних органiв державної влади встановлює пiльги в оподаткуваннi, сплатi платежiв, митних зборiв для вищих навчальних закладiв.

3. Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власностi самостiйно розпоряджається доходами та iншими надходженнями, одержаними вiд надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право вiдкривати поточнi та депозитнi рахунки в банках, збереження коштiв на депозитних рахунках банкiв, право придбання майна та його використання на пiдставi договорiв тощо.

4. Повноваження власника (власникiв) щодо розпорядження державним майном у системi вищої освiти реалiзуються вiдповiдно до законiв.

5. Вищий навчальний заклад у межах, визначених законами, та вiдповiдно до статуту має право:

отримувати кошти i матерiальнi цiнностi (будинки, споруди, обладнання, транспортнi засоби тощо) вiд органiв державної влади, пiдприємств, установ, органiзацiй (в тому числi благодiйних) та фiзичних осiб;

провадити фiнансово-господарську дiяльнiсть в Українi та за її межами;

створювати власнi або використовувати за договором iншi матерiально-технiчнi бази для проведення навчально-виробничої практики осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах, а також для власної господарської дiяльностi;

розвивати власну соцiально-побутову базу, мережу спортивно-оздоровчих, лiкувально-профiлактичних та культурних закладiв;

здiйснювати капiтальне будiвництво, реконструкцiю, капiтальний i поточний ремонти основних фондiв на умовах пiдряду або господарським способом;

спрямовувати кошти на будiвництво або благоустрiй соцiально-побутових об’єктiв, а також на соцiальну пiдтримку педагогiчних, науково-педагогiчних та iнших категорiй працiвникiв вищих навчальних закладiв та осiб, якi навчаються у вищих навчальних закладах;

вiдкривати рахунки у нацiональнiй та iноземнiй валютi у банках вiдповiдно до законодавства про банкiвську дiяльнiсть;

користуватися банкiвськими кредитами.

Стаття 64. Фiнансування вищих навчальних закладiв

1. Фiнансування вищих навчальних закладiв державної форми власностi здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету, призначених для фiнансування спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi мають у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади.

Розмiри бюджетних призначень на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою за напрямами i спецiальностями вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв та науково-педагогiчних i наукових кадрiв вищої квалiфiкацiї визначаються у законi про Державний бюджет України.

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти i науки та iншi центральнi органи виконавчої влади беруть участь у встановленнi нормативiв матерiально-технiчного, фiнансового та iншого забезпечення вищих навчальних закладiв (штатна чисельнiсть спiвробiтникiв, спiввiдношення кiлькостi студентiв i викладачiв, навчальне навантаження викладачiв, розмiри земельних дiлянок, фiнансування наукових дослiджень, утримання навчальних аудиторiй i лабораторiй, бiблiотек та фондiв наукової i навчальної лiтератури, фiнансування капiтального будiвництва, ремонту i утримання будiвель i спортивно-оздоровчих споруд, придбання технiчних засобiв навчання та методичного забезпечення навчального процесу тощо), диференцiйованих залежно вiд статусу, рiвня акредитацiї, типу вищого навчального закладу, напрямiв i спецiальностей, за якими здiйснюється пiдготовка фахiвцiв, та наукових напрямiв пiдготовки наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї.

Фiнансування за рахунок видаткiв Державного бюджету України пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою за напрямами i спецiальностями вiдповiдних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв у вищих навчальних закладах державної форми власностi здiйснюється в обсягах, необхiдних для забезпечення на кожнi десять тисяч населення навчання не менше як ста студентiв у вищих навчальних закладах першого i другого рiвнiв акредитацiї та ста вiсiмдесяти студентiв у вищих навчальних закладах третього i четвертого рiвнiв акредитацiї.

2. Фiнансування вищих навчальних закладiв, що перебувають у власностi Автономної Республiки Крим, та вищих навчальних закладiв комунальної форми власностi здiйснюється за рахунок коштiв вiдповiдних бюджетiв.

3. Фiнансування вищих навчальних закладiв приватної форми власностi здiйснюється їх власниками.

4. Для фiнансування вищих навчальних закладiв можуть залучатися додатковi джерела фiнансування, не забороненi законодавством.

Залученi кошти спрямовуються на здiйснення статутної дiяльностi вищого навчального закладу у порядку i на умовах, визначених законодавством та його статутом.

5. Вищi навчальнi заклади державної форми власностi, вищi навчальнi заклади, що перебувають у власностi Автономної Республiки Крим, та вищi навчальнi заклади комунальної форми власностi використовують кошти вiдповiдних бюджетiв, а також додаткових джерел фiнансування, не заборонених законодавством, на оплату працi та матерiальне стимулювання своїх працiвникiв.

6. Розмiр плати за весь строк навчання або за надання додаткових освiтнiх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовiй одиницi України — гривнi, з урахуванням офiцiйно визначеного рiвня iнфляцiї за попереднiй календарний рiк.

Розмiр плати за весь строк навчання або за надання додаткових освiтнiх послуг встановлюється у договорi, що укладається мiж вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освiтнiх послуг, i не може змiнюватися протягом усього строку навчання. Типовий договiр затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Розмiр плати за весь строк навчання або за надання додаткових освiтнiх послуг публiкується у загальнодержавних друкованих засобах масової iнформацiї та iнформацiйних збiрниках спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки.

Плата за навчання або за надання додаткових освiтнiх послуг може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освiтнiх послуг повнiстю одноразово або частками — помiсячно, по семестрах, щорiчно.

Особи, якi успiшно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власностi за денною (очною) формою навчання за кошти державного або мiсцевого бюджету, забезпечуються стипендiями у розмiрi не менше нiж два неоподатковуваних мiнiмуми доходiв громадян. Порядок призначення i виплати стипендiй встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Педагогiчним та науково-педагогiчним працiвникам вищих навчальних закладiв встановлюються доплати за науковий ступiнь кандидата наук або доктора наук у розмiрах вiдповiдно 15 та 20 вiдсоткiв посадового окладу, якщо наявнiсть наукового ступеня не передбачена квалiфiкацiйними вимогами за посадою, яку обiймає працiвник.

7. Законом встановлюються джерела, обсяги та види надходжень, якi не є об’єктом оподаткування для вищих навчальних закладiв всiх форм власностi, а також встановлюються пiльги щодо сплати податкiв i зборiв для вищих навчальних закладiв та осiб, якi надають їм благодiйну допомогу.

8. Показники державного замовлення на пiдготовку фахiвцiв з вищою освiтою формуються за освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi економiки на пiдставi узгодженого подання спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки (iншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму пiдпорядкуваннi вищi навчальнi заклади) та спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi працi та соцiальної полiтики.

Показники державного замовлення на пiдготовку наукових i науково-педагогiчних кадрiв формуються за науковими напрямами спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi економiки за поданням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузi освiти i науки, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi здiйснюють пiдготовку наукових та науково-педагогiчних кадрiв.

Стаття 65. Платнi послуги у галузi вищої освiти та пов’язаних з нею iнших галузях дiяльностi

Вищий навчальний заклад вiдповiдно до свого статуту може надавати фiзичним та юридичним особам платнi послуги у галузi вищої освiти та пов’язаних з нею iнших галузях дiяльностi за умови забезпечення провадження освiтньої дiяльностi.

Перелiк видiв платних послуг у галузi вищої освiти та пов’язаних з нею iнших галузях дiяльностi, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власностi, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Вищий навчальний заклад не може надавати платнi послуги у галузi вищої освiти та пов’язаних з нею iнших галузях дiяльностi на замiну або в рамках освiтньої дiяльностi, що фiнансується за рахунок коштiв державного та мiсцевого бюджетiв.

Роздiл XII. МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

Стаття 66. Державна полiтика у галузi мiжнародного спiвробiтництва у галузi вищої освiти

Держава сприяє мiжнародному спiвробiтництву у галузi вищої освiти i здiйснює заходи щодо розвитку та змiцнення взаємовигiдного мiжнародного спiвробiтництва у галузi вищої освiти в рамках двостороннiх i багатостороннiх мiжнародних договорiв i угод.

Держава створює умови для мiжнародного спiвробiтництва вищих навчальних закладiв усiх форм власностi, наукових, проектних, виробничих, клiнiчних, медико-профiлактичних, культурно-освiтнiх органiзацiй та установ, якi забезпечують функцiонування та розвиток системи вищої освiти, органiв управлiння вищою освiтою, шляхом бюджетного фiнансування, надання пiльг по сплатi податкiв та зборiв (обов’язкових платежiв), пов’язаних iз закупiвлею та ввезенням на митну територiю України навчального, наукового та виробничого обладнання, приладдя та матерiалiв, для здiйснення освiтньої, наукової та науково-технiчної дiяльностi.

Стаття 67. Основнi напрями мiжнародного спiвробiтництва у галузi вищої освiти

1. Вищi навчальнi заклади мають право здiйснювати мiжнародне спiвробiтництво, укладати договори про спiвробiтництво, встановлювати прямi зв’язки з вищими навчальними закладами iноземних держав, мiжнародними органiзацiями, фондами тощо вiдповiдно до законодавства.

2. Головними напрямами мiжнародного спiвробiтництва вищих навчальних закладiв є:

участь у програмах двостороннього та багатостороннього мiждержавного обмiну студентами, аспiрантами, педагогiчними, науково-педагогiчними та науковими працiвниками;

проведення спiльних наукових дослiджень;

органiзацiя мiжнародних конференцiй, симпозiумiв, конгресiв та iнших заходiв;

участь у мiжнародних освiтнiх та наукових програмах;

спiльна видавнича дiяльнiсть;

надання послуг, пов’язаних iз здобуттям вищої та пiслядипломної освiти, iноземним громадянам в Українi;

вiдрядження за кордон науково-педагогiчних кадрiв для викладацької та наукової роботи вiдповiдно до мiжнародних договорiв України, а також прямих договорiв вищих навчальних закладiв з iноземними партнерами.

Стаття 68. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть у галузi вищої освiти

1. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть вищого навчального закладу здiйснюється вiдповiдно до законодавства шляхом укладення договорiв з iноземними юридичними та фiзичними особами.

2. Основними видами зовнiшньоекономiчної дiяльностi вищого навчального закладу є:

органiзацiя фахової пiдготовки i стажування студентiв;

провадження освiтньої дiяльностi, пов’язаної з навчанням iноземних студентiв, а також пiдготовка наукових кадрiв для iноземних держав;

проведення науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських робiт за замовленням iноземних юридичних та фiзичних осiб;

створення спiльних з iноземними партнерами пiдприємств, центрiв, лабораторiй, технопаркiв тощо.

3. Валютнi та матерiальнi надходження вiд зовнiшньоекономiчної дiяльностi вищого навчального закладу використовуються для забезпечення виконання статутних завдань.

Роздiл XIII. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ВИЩУ ОСВIТУ

Стаття 69. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про вищу освiту

1. Особи, виннi у порушеннi законодавства про вищу освiту, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

2. Шкода, заподiяна учасниками навчально-виховного процесу вищому навчальному закладу, а також шкода, заподiяна вищим навчальним закладом учасникам навчально-виховного процесу, вiдшкодовуються вiдповiдно до законодавства.

3. Невиконання вищим навчальним закладом головних завдань дiяльностi, вимог стандартiв вищої освiти є пiдставою для позбавлення його лiцензiй.

Роздiл XIV. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

Положення частини четвертої статтi 23 набирають чинностi з дня прийняття рiшення про набiр студентiв 2003 року.

Положення абзацiв першого i другого частини першої та абзацу першого частини другої статтi 39, абзацiв першого та другого частини першої статтi 40 цього Закону щодо вимог до кандидатур на посади керiвника вищого навчального закладу та керiвника факультету поширюються на осiб, якi будуть обиратися на зазначенi посади з дня набрання чинностi цим Законом.

Положення абзацу четвертого частини першої статтi 64 набирають чинностi з
1 сiчня 2005 року.

Закони та iншi нормативно-правовi акти, прийнятi до набрання чинностi цим Законом, застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Закону.

2. Кабiнету Мiнiстрiв України:

у шестимiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

у шестимiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом;

у тримiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом привести свої нормативно-правовi акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади у вiдповiднiсть iз цим Законом;

у проектах законiв про Державний бюджет України на 2003 рiк та наступнi роки передбачати поступове збiльшення бюджетних асигнувань для реалiзацiї положень абзацу четвертого частини першої статтi 64 цього Закону.

3. У Законi України “Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi” (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299; 2001 р., № 11, ст. 45, № 49, ст. 259; 2002 р., № 1, ст. 1):

частину другу статтi 2 пiсля слiв “ядерної енергiї” доповнити словами “лiцензування у сферi освiти”;

пункт 40 статтi 9 виключити.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ
17 сiчня 2002 року
№ 2984-III